Актуальні виклики у захисті соняшнику в 2025 році: аналіз поширення хвороб та стратегії протидії їм

Соняшник — золотий символ українського агробізнесу.

Важко уявити українські лани без золотистих кошиків соняшнику. Ця квітка стала не просто культурою, а справжнім символом аграрної потужності України на світовій арені. Приблизно кожен третій-четвертий гектар наших земель засаджений соняшником, що складає близько 5 мільйонів гектарів — це територія, еквівалентна 20 Люксембургам! 

У глобальному масштабі соняшник вирощується приблизно на 27–28 мільйонах гектарів. Після України, серед розвинених країн, найбільші площі під цією культурою займають держави ЄС (4,3–4,5 млн га), Аргентина (1,6–1,7 млн га) та Туреччина (0,7–0,8 млн га).

Соняшник перетворився на справжню «валютну скарбничку», оскільки Україна забезпечує майже половину світового експорту цієї продукції! Щорічно країна продукує 12–13 мільйонів тонн насіння та близько 5 мільйонів тонн олії, що є вражаючими показниками.

Соняшник — це не лише аграрна культура, а ціла галузь, яка надає роботу тисячам людей, від сільгоспвиробників до співробітників переробних заводів. Розвинена інфраструктура переробки дозволяє створювати додану вартість в межах країни, уникаючи експорту сировини.

Однак існують і виклики, зокрема перевантаження сівозмін, що призводить до зростання ризиків ураження хворобами та розширення ареалу поширення вовчка соняшникового. Гострою проблемою цього року став дефіцит вологи в зоні Степу, що мало катастрофічні наслідки, особливо для ярих культур, і змушує розглядати альтернативи соняшнику як основній культурі.

Мінливі погодні умови безпосередньо впливають на видовий склад захворювань не лише соняшнику, а й будь-якої культури, адже від температурного режиму та рівня вологості залежать терміни появи та інтенсивність розвитку певних хвороб.

Погодні умови сезону 2025 року, як завжди, мали свої особливості. Зокрема, прохолодна весна з поверненням заморозків сприяла ураженню рослин дифузною формою несправжньої борошнистої роси. Надалі опади, що випадали в травні-червні в Лісостеповій зоні, посприяли поширенню таких плямистостей листя, як септоріоз, альтернаріоз та фомоз. Опади в липні, які збіглися з фазою цвітіння соняшнику, спричинили ураження кошиковою формою склеротиніозу. І, звісно, іржа, яка вже стала традиційним захворюванням для Центру та Сходу України за посушливих умов.

Тому пропонуємо підбити підсумки сезону, виділивши кілька ключових хвороб соняшнику, з якими аграрії найчастіше стикалися цього та попередніх років, та розглянути найефективніші методи боротьби з ними.

Несправжня борошниста роса — підступний противник із глибини. Несправжня борошниста роса соняшнику, спричинена збудником Plasmopara halstedii, становить серйозну загрозу для посівів, особливо на ранніх стадіях розвитку. Збудник здатний зберігатися в ґрунті до 8–10 років, що робить його надзвичайно небезпечним. Характерною ознакою хвороби є системне ураження рослин, що призводить до значних втрат урожаю. Загалом ця хвороба має 6 форм розвитку, кожна з яких має свої особливості.

Рис. 1. Друга (дифузна) форма розвитку несправжньої борошнистої роси соняшнику.

Найчастіше ми стикаємося з другою формою, однак існує багато дискусій щодо третьої, локальної форми розвитку. Річ у тім, що дуже часто другу форму розвитку через характерні симптоми на листках хибно сприймають за локальну, і приймають рішення про застосування спеціалізованих фунгіцидів, наприклад цимоксанілу, який насправді є безсилим проти такого типу розвитку. Аргументом на користь такого рішення часто виступає і бажання запобігти зараженню сусідніх, здорових рослин. Однак, окрім додаткових витрат на фунгіцидний захист, таке рішення в підсумку буде малоефективним проти септоріозу, фомозу та інших поширених хвороб соняшнику, збудниками яких є вищі гриби. Доцільність застосування спеціалізованих проти ооміцетів фунгіцидів також буде під сумнівом за відсутності опадів та температури повітря понад 25 °С, і через низьку ймовірність перезараження за таких умов. Тож як відрізнити дифузну та локальну форми? Характерним симптомом 1-ї та 2-ї форм (ураження через ґрунт) є спороношення з нижнього боку листка по його жилках (рис. 1), що свідчить про системне поширення хвороби рослиною. Для локальної форми (рис. 2) характерні прояви у вигляді плямистості, що й підказує нам, що зараження відбулося саме спорами, які потрапили на здорові рослини через повітря, оскільки прояв локалізований у місці їх потрапляння та проникнення. 

Рис. 2. Локальна форма розвитку несправжньої борошнистої роси соняшнику.

Нагадаємо, що найдієвішими методами для обмеження поширення пероноспорозу, окрім сівозміни, є вибір стійких гібридів та посів в оптимальні терміни.

Альтернаріоз — хвороба стресових умов. Соняшник переважно уражується двома видами альтернаріозу: Alternaria helianthi та Alternaria alternata. Найбільш поширеним і найшкодочиннішим вважається A. helianthi, який спричиняє появу темно-коричневих плям із концентричними колами на листках, стеблах і кошиках. A. alternata зазвичай виступає як вторинний патоген, атакуючи вже ослаблені рослини, формуючи дрібніші плями без чітко вираженої зональності. На сьогодні альтернаріоз (його види) — одне з найпоширеніших захворювань соняшнику в усіх зонах його вирощування. Збудники Alternaria Spp. особливо активізуються при чергуванні посушливих періодів з короткими дощами.

Рис. 3. Розвиток альтернаріозу на соняшнику
в другій половині вегетації 2025 року.

На листках з’являються характерні темно-коричневі плями, уражується також стебло та кошик. Хвороба може розвиватися за широкого діапазону температур, але оптимальними значеннями вважаються +25–27 °С та періодичне зволоження. Інтенсивність розвитку захворювання досягає максимуму в другій половині вегетації (рис. 3). Проте останніми роками спостерігається ураження культури вже і на ранніх етапах розвитку. 

Економічні втрати від альтернаріозу визначаються комплексним впливом на продуктивність культури. За умов, сприятливих для розвитку патогену, зниження врожайності може сягати 20–30 %. Патологічний процес супроводжується зменшенням маси 1000 насінин та зниженням олійності на 5–8 %. Особливе значення має погіршення якісних показників олії внаслідок накопичення мікотоксинів.

 Зазвичай у полі ми можемо спостерігати ситуацію, коли на ранніх стадіях за наявності вологи домінуючим захворюванням є септоріоз, а коли кількість опадів зменшується та підвищується температура повітря, інтенсивніше починає розвиватися саме альтернаріоз. Окрім агротехнічних методів боротьби проти альтернаріозу, важливе значення має і фунгіцидний захист. Зважаючи на поширення альтернаріозу, на сьогодні при виборі фунгіциду для захисту соняшнику слід приділяти особливу увагу його ефективності проти цієї хвороби, а саме його профілактичним якостям та терміну дії в поєднанні з лікувальними та пригнічувальними властивостями.

Іржа — пізнє ураження, що бере початок з весни. Puccinia helianthi проявляється переважно у другій половині вегетації (рис. 4а), але насправді розвиток іржі починається ще на ранніх етапах росту та розвитку рослин з ецидіальної стадії (рис. 4б), що можна знайти, наприклад, на падалиці соняшнику в зернових колосових культурах чи кукурудзі. Тому в зонах із високою ймовірністю розвитку цієї хвороби важливо, щоб фунгіциди, які застосовуються на ранніх стадіях розвитку соняшнику, також забезпечували достатню ефективність і проти іржі. Окрім внесення фунгіцидів, важливе значення має своєчасне знищення падалиці соняшнику, посів в оптимальні терміни та вибір стійких гібридів.

Рис. 4. Ураження іржею соняшнику на пізніх стадіях (а) та ецидіальна стадія на падалиці соняшнику (б).

На сьогодні ідентифіковано понад 100 патотипів збудника іржі соняшнику (Puccinia helianthi). Найбільш детально расовий склад патогену вивчений у США, де ідентифіковано близько 35–40 найпоширеніших рас. У Європі, включаючи Україну, регулярно виявляють 15–20 основних рас. Важливо відзначити, що процес расоутворення є динамічним, і нові раси з’являються постійно, особливо в регіонах інтенсивного вирощування соняшнику. Це ускладнює селекцію на стійкість та вимагає постійного моніторингу популяції патогену.

Генетична стійкість є ключовим і найбільш економічно та екологічно ефективним інструментом контролю іржі соняшнику. Сучасна селекція досягла значних успіхів, створивши гібриди з генами стійкості R1–R16, які забезпечують захист проти більшості поширених рас патогену. Проте існують і певні виклики, як-от поява нових вірулентних рас іржі, що може випереджати створення стійких гібридів, складність поєднання в одному гібриді множинної стійкості до різних рас. Тому більш повного контролю іржі можливо досягти, застосовуючи комплексну систему заходів, що включатиме генетичну стійкість у поєднанні з хімічним захистом та агротехнічними прийомами.

Склеротиніоз — подвійна загроза. Склеротиніоз, спричинений Sclerotinia sclerotiorum, на соняшнику проявляється у двох основних формах:

• Прикоренева форма характеризується побілінням та розм’якшенням тканин кореневої шийки. Уражені рослини в’януть і часто ламаються при сильному вітрі. Всередині стебла формуються чорні склероції — стадія спокою патогену.

• Кошикова форма проявляється під час наливу насіння. На тильному боці кошика утворюються водянисті плями, що у вологу погоду можуть покриватися білим міцелієм. Уражені кошики загнивають, що призводить до значної втрати врожаю та погіршення його якості.

Боротьба з прикореневою формою склеротиніозу (рис. 5) базується передусім на превентивних заходах, серед яких ключову роль відіграє дотримання науково обґрунтованої сівозміни з поверненням соняшнику на попереднє поле не раніше ніж через 6–7 років. Важливим є і дотримання оптимальної густоти посівозмін для запобігання загущенню, створенню сприятливого мікроклімату для розвитку патогену та ураження більшої кількості рослин. Описані заходи можуть поєднуватися з іншими способами боротьби, наприклад використанням біологічних препаратів та селекційно-генетичного методу, проте жоден із цих методів як окремо, так і разом, не забезпечує повного контролю прикореневої форми склеротиніозу.

Рис. 5. Прикоренева форма склеротиніозу.

Для обмеження поширення кошикової форми білої гнилі (рис. 6) доцільним є застосування дієвих фунгіцидів саме під час цвітіння соняшнику (BBCH 61–65). Важливо проводити профілактичні обробки ще до появи симптомів захворювання, оскільки лікувальна дія препаратів обмежена особливістю розвитку самого склеротиніозу — розщеплення клітинних стінок та руйнування тканин рослин. Слід зважати на те, що період від зараження до появи перших симптомів складає 7–10 днів, і у разі зволікання з обробкою фунгіцидами може значно вплинути на ефективність останніх.

Рис. 6. Кошикова форма склеротиніозу.

Проте з досвіду років із поширенням кошикової форми склеротиніозу не варто переоцінювати ефективність фунгіцидів, навіть тих, що вважаються стандартами в контролі цієї хвороби, оскільки загальновідоме правило наголошує на тому, що успішність обробки на 50 % залежить від дії препарату, а решта 50 % — від того, чи вчасно ми його застосуємо і як ми його нанесемо на цільовий об’єкт, у нашому випадку на кошик, а з цим у нас часто виникають труднощі.

Ефективність фунгіцидного захисту проти склеротиніозу значно підвищується при поєднанні його з інсектицидним захистом та оптимальною густотою рослин. Своєчасне збирання врожаю при досягненні фізіологічної стиглості, в тому числі завдяки десикації, запобігає розвитку хвороби на пізніх стадіях, що дозволяє уникнути втрат урожаю та погіршення його якості. Додатковий захист забезпечує вибір стійких гібридів з певними морфологічними ознаками, що перешкоджають накопиченню вологи в кошику (його нахил, опушення).

Сподіваємося, наведена вище інформація допоможе вам більш виважено підійти до побудови системи фунгіцидного захисту соняшнику та підібрати найефективніше рішення в умовах конкретної зони вирощування. В цьому контексті варто зазначити, що компанія «Сингента» сьогодні пропонує доволі широкий портфель фунгіцидів для захисту основної олійної культури України, включно з цікавими новинками.

Фунгіцид Міравіс® Макс, створений на основі Адепідину®, представляє собою інноваційну трикомпонентну комбінацію, що, крім вказаної речовини, також містить дифеноконазол та азоксистробін. 

Дифеноконазол відіграє ключову роль у забезпеченні лікувальної дії. На відміну від інших триазолів, він характеризується повільнішим, але рівномірнішим переміщенням у тканинах рослини. Така особливість зумовлена специфічною молекулярною структурою, що забезпечує поступове вивільнення діючої речовини, а отже, й тривалішу дію.

У комбінації з системними властивостями дифеноконазолу та пролонгованим захистом Адепідину® азоксистробін забезпечує комплексний захист соняшнику від основних збудників хвороб. Азоксистробін, як представник класу стробілуринів, блокує мітохондріальне дихання патогенів, що доповнює дію Адепідину®. Така подвійна дія на дихальний ланцюг патогенів забезпечує сильний фунгіцидний ефект і знижує ризик розвитку резистентності.

В підсумку Міравіс® Макс демонструє високу ефективність проти ключових хвороб соняшнику, зокрема листкових плямистостей, як-от септоріоз, альтернаріоз та фомоз, з чим можуть виникати проблеми в «заточених» під контроль білої гнилі інших SDHI фунгіцидів. До того ж Міравіс® Макс досить ефективний у пригніченні склеротиніозу. Тестування in vitro показали співставну або вищу ефективність проти білої гнилі в порівнянні з основними стандартами, але, починаючи з концентрацій значно нижчих, ніж у вказаних стандартів.

Тож ми бажаємо вам чистих листків та прибуткових урожаїв з фунгіцидами компанії «Сингента»!

Олександр Соловйов,
менеджер з технічної підтримки, напрям «Фунгіциди на технічних культурах»,
компанія «Сингента»