У період 2020–2024 років були виявлені корисні види ентомофагів, які зберігаються як у природних умовах, так і в умовах застосування ресурсозберігаючих технологій обробітку ґрунту, а також систем живлення та захисту рослин. На основі цього було визначено сукупність факторів, що, разом із відносно стійкими сортами та гібридами рослин, сприяють механізмам стійкості ентомофагів до комплексного впливу різних чинників.
У контексті трофічних зв’язків було визначено показники, що посилюють активність ентомофагів. Ці показники можуть бути використані для створення сприятливих умов додаткового харчування для дорослих стадій цих комах. Зокрема, вирощування нектароносних культур, таких як кріп, гречка, морква на насіння, цибуля, нагідки та інші квітучі рослини, сприяє накопиченню ентомофагів. Це, своєю чергою, забезпечує їх міграцію на поля польових сівозмін, демонструючи ефективність понад 62 % протягом сезону.
Розміщення квітучих капустяних рослин поруч із польовими культурами призводить до збільшення популяцій паразитів лучного метелика, совки, біланів та інших видів. Додаткове живлення нектаром подовжує тривалість життя та підвищує плодючість багатьох видів паразитів. Це дозволяє їм довше залишатися активними в очікуванні появи шкідника на стадії, яка підходить для заселення. Деяким видам, як-от тахіні ернестії (паразит лучного метелика), нектарне живлення необхідне для формування яєць, з міграцією у червні-серпні.
Однак, для забезпечення безперервного цвітіння нектароносних рослин протягом усього періоду від посіву до збору врожаю, важливо створювати квітково-нектарний конвеєр. Це досягається шляхом посіву нектароносних рослин у кілька термінів. Способи обробітку ґрунту, зокрема No-till, Mini-till, Strip-till, суттєво впливають на чисельність та ефективність ентомофагів. Технологія No-till передбачає збереження цілісної, недоторканої структури ґрунту, залишення на полі стерні та мульчі з подрібнених рослинних залишків, а також пряму сівбу в борозни, прорізані сівалкою.
Mini-till передбачає мінімальний, поверхневий обробіток ґрунту зі змішуванням лише верхніх його шарів.
Strip-till полягає у мінімальному обробітку ґрунту. Ця технологія поєднує переваги традиційного обробітку, такі як підсушування та прогрівання ґрунту, з можливістю захисту ґрунту від висихання, оскільки обробляється лише поверхневий шар, куди висівається насіння.
В умовах нових ресурсозберігаючих систем обробітку ґрунту пріоритетним є широкомасштабне застосування ентомофага трихограми. Цей представник ряду перетинчастокрилих комах (родина Trichogrammatidae) використовується в біологічному методі боротьби зі шкідливими видами, зокрема з лучним метеликом (Loxostege sticticalis L.). Ефективність трихограми становить 71–76 %, що є важливим фактором при впровадженні нових систем ведення польових сівозмін.
Імаго лучного метелика
Гусениця лучного метелика
Гусениця лучного метелика
Однак, у кожному конкретному випадку необхідна обґрунтована та біологічно спрямована система заходів. Вона має враховувати особливості біології шкідників та ентомофагів, агрокліматичні умови регіону, специфіку господарства, вид і генофонд культури, що захищається. Важливо також враховувати вплив систем живлення та наслідки застосування хімічних засобів у сівозмінах.
У різних регіонах України доцільно прогнозувати чисельність лучного метелика, враховуючи ефективність діяльності ентомофагів. Це є одним з ефективних методів біологічного захисту польових культур у короткоротаційних сівозмінах за технологіями No-till та Mini-till. При цьому, характерною ознакою має бути узагальнення сезонних та багаторічних закономірностей механізмів саморегуляції ентомокомплексів у різних біоценозах, доповнене числовими регіональними даними для біологічно орієнтованих заходів контролю фітофагів.
У польових сівозмінах індикаторами ризиків стійкості ентомокомплексів є типові надземні хижі павуки, які живляться комахами, включаючи шкідників сільськогосподарських культур. Павуки мешкають у ґрунті, під опалим листям, на деревах та трав’янистих рослинах. Вони зимують у стадії яєць, які самки відкладають купками у павутинистий кокон. Деякі види павуків здатні за добу відловити до 400–500 комах своїми павутинами.
Ентомофаги основних багатоїдних та спеціалізованих шкідників овочевих, плодово-ягідних культур
|
Типи шкідників |
Назви ентомофагів, біологія та екологія |
|
Підгризаючі (озима, оклична, іпсилон) та листогризучі совки (совка-гамма, капустяна, бавовникова та ін.) |
Амофіла піщана – Ammophila sabulosa L., родина сфеціди (Sphecidae), ряд перетинчастокрилі (Hymenoptera). Личинка – зовнішній паразит гусениць совок. Оса амофіла відшукує гусениць, жалить їх знизу між головою та першим сегментом грудей (паралізуючи), поміщає в спеціально викопані нірки, відкладає на них яйця і закриває нірки. Вилупившись із яєць, личинки живляться гусеницями (здорових та ослаблених не зачіпають). Старші личинки зимують у нірці в ґрунті, а навесні наступного року заляльковуються. Протягом року розвивається одне покоління. |
|
Вовчок звичайний (капустянка) |
Лара анафемська – Larra anaphema Rossi, родина сфеціди (Sphecidae), ряд перетинчастокрилі (Hymenoptera). Монофаг. Личинка – зовнішній паразит вовчків. Оса, знайшовши вовчка в підземному ході, витягує його на поверхню, паралізує, завдаючи уколу в нервові ганглії грудних сегментів. Після цього самиця відкладає яйце біля основи передньої ноги. Через деякий час вовчок оживає (приблизно через 5–6 хвилин) і повертається в нірку. Личинка оси, що вилупилася з яйця, розвивається на вовчку як зовнішній паразит. Згодом вовчок гине, одночасно з передостанньою линькою личинки паразита. Личинки зимують у коконі в нірці поруч із загиблим господарем. Протягом року розвивається одне покоління. |
|
Травневий хрущ, хлібні жуки |
Сколія волохата – Scolia hirtra Schr., родина сколіїд (Scoliidae), ряд перетинчастокрилі (Hymenoptera). Олігофаг. Личинка – внутрішній паразит личинок шкідників. Сколія, знайшовши личинку шкідника, спочатку жалить її (паралізуючи), а потім поруч створює камеру на глибині 0,25–1 м, відкладає на личинку яйце і засипає хід. Личинки, що вилупилися, живляться внутрішніми органами господаря. Личинка сколії завершує розвиток за два тижні, формує бурий кокон, у якому зимує. Заляльковується в червні наступного року, вилуплені оси виходять із кокона і проривають хід на поверхню. Імаго живиться нектаром квітів (синяк тощо). Протягом року розвивається одне покоління. |
|
Дротяники, несправжні дротяники, гусениці листогризучих та підгризаючих совок, вогнівок тощо |
Степовий красотіл – Calosoma denticolle Gebl., родина жужелиць (Carabidae), ряд твердокрилі (Coleoptera). Імаго та личинки – хижаки. Самиці навесні відкладають яйця в ґрунт поодиноко або групами на глибину до 15 см. Розвивається одне покоління на рік або одне покоління протягом двох років. |
|
Гусениці підгризаючих та листогризучих совок |
Жужелиця-головач – Broscus cephalotes L., родина жужелиць (Carabidae), ряд твердокрилі (Coleoptera). Жуки та личинки – хижаки, що знищують гусениць та інших комах. Самиці відкладають яйця в ґрунт навесні. Жуки та старші личинки зимують у ґрунті. Протягом року розвивається одне покоління. |
|
Гусениці підгризаючих совок, лучного метелика |
Червононога жужелиця – Carabus cancellatus L., родина жужелиць (Carabidae), ряд твердокрилі (Coleoptera). Жуки та личинки – хижаки гусениць. Зимують у стадії жуків та личинок у ґрунті. Протягом року розвивається одне покоління. |
|
Гусениці підгризаючих (озимої та інших) і листогризучих (зернової й бавовникової) совок |
Рогас діміліатус – Rogas dimidiatus Spin, родина браконіди (Braconidae), ряд перетинчастокрилі (Hymenoptera). Личинка – внутрішній паразит гусениць. Олігофаг. Самиці відкладають яйця поодиноко в тіло гусениць 3-4-го віку. Паразит завершує розвиток у гусеницях 5-6-го віку в ґрунті. Личинки заляльковуються в коконі, утвореному з муміфікованих покривів господаря. Доросла комаха вилітає, прогризаючи отвір у коконі. Зимує личинка в коконі, що знаходиться всередині загиблої гусениці в ґрунті. Протягом року розвиваються два покоління. |
|
Гусениці підгризаючих (озимої та інших) і листогризучих (зернової й бавовникової) совок |
Евтаніакра – Eutanyacra picta Schrönk., родина справжні їздці (Ichneumonidae), ряд перетинчастокрилі (Hymenoptera). Личинка – внутрішній паразит гусениць совок. Самиці відкладають яйця на гусениць середнього та старшого віку. Личинки, що вилупилися, проникають у тіло господаря і живляться його вмістом. Гусениці совок, уражені паразитом, зменшуються в розмірі, стають менш рухливими, млявими. Зимують личинки в гусениці господаря. Протягом року розвиваються два покоління. |
|
Гусениці підгризаючих (озимої та окличної) совок |
Банхус серповидний – Banchus falcatorius F., родина справжні їздці (Ichneumonidae), ряд перетинчастокрилі (Hymenoptera). Личинка – внутрішній паразит гусениць молодшого віку. Самиці відкладають яйця під шкіру гусениць молодшого віку. Личинки, що вилупилися, живляться вмістом гусениць. Якщо на гусеницю відкладено кілька яєць, розвиток завершує лише одна личинка. Зимують личинки в гусениці господаря. Протягом року розвиваються два покоління. |
|
Дротяники (личинки коваликів родів Agriotes та Corymbites) |
Паракодрус – Paracodrus apterogynus Hal., родина проктотрупідових (Proctotrupidae), ряд перетинчастокрилі (Hymenoptera). Личинка – груповий внутрішній паразит дротяників. Самиця відкладає до 50 яєць у кишкову порожнину дротяника (через анальний отвір, між останніми сегментами черевця). Личинки, що вилупилися, живляться вмістом дротяників. Тіло дротяника, ураженого паразитом, набрякає, він стає млявим, блідим. Після трьох линьок личинки паразита заляльковуються в шкірці загиблого дротяника, а дорослі комахи виходять у липні-серпні. Самиці безкрилі, самці крилаті. Крилатий самець годує самицю нектаром, особливо одразу після її виходу з ґрунту, після чого відбувається спарювання. Заселення дротяників паразитом може досягати близько 53 %. Личинки 1-го віку зимують у тілі дротяників. За умов Центрального Придніпров’я розвиваються два покоління. |
Таким чином, у рамках ресурсоощадних технологій No-till та Mini-till, розробка та впровадження алгоритмів оптимізації захисних заходів повинні базуватися на ідентифікаторах агроценозів та оцінці ефективності використання як біопрепаратів, так і природних популяцій ентомофагів. Важливо враховувати динаміку розмноження основних багатоїдних та спеціалізованих шкідників овочевих, плодово-ягідних культур та їхніх ентомофагів, а також прогнозувати їхні біологічні та екологічні характеристики.
Трихограма забезпечує контроль лучного метелика з ефективністю 71–76 %
Ентомофаги та акарифаги мають бути життєздатними на всіх етапах формування врожаю польових культур
Тому в нових формах господарювання вагомого значення набувають ресурсоощадні системи органічного землеробства, які передбачають відмову від синтетичних пестицидів та добрив. Ці системи базуються на максимальному використанні механізмів саморегуляції ентомокомплексів та біологічних факторів підвищення родючості ґрунтів, агротехнологічних заходів захисту рослин. Вони також включають виконання комплексу інших прийомів, що забезпечують екологічно, соціально та економічно доцільне виробництво сільськогосподарської продукції та сировини. Основою таких систем є моніторинг фітосанітарного стану посівів та збереження локально-специфічної структури ентомокомплексів і родючості ґрунтів як ключових елементів успішного виробництва. Такі системи використовують природний потенціал рослин, членистоногих, ландшафтів і спрямовані на прогнозовану гармонізацію агроценозів та біоценозів.
Встановлено, що особливе значення мають обґрунтовані заходи з використанням біологічних методів. При цьому ентомофаги та акарифаги повинні бути життєздатними на всіх етапах формування врожаю польових культур.
Висновки. За сучасних рівнів інтенсифікації, що базуються на моніторингу поширення та розмноження шкідливих організмів, актуальним є визначення видового складу як шкідливих, так і корисних видів організмів, а також оцінка закономірностей динаміки формування фітосанітарного стану угідь.
При застосуванні інсектицидів в агротехнологіях вирощування, важливим є оцінка потенційної екологічної небезпеки запланованої системи захисту за рядом критеріїв та класифікацій, а також прогноз екологічних ризиків, що виникають при цьому, зі збереженням механізмів саморегуляції ентомокомплексів.
С. Кукса, кафедра ентомології, інтегрованого захисту та карантину рослин,
Національний університет біоресурсів і природокористування України