З огляду на особливості розвитку озимої пшениці восени, однією з найперших дій на таких полях має бути вже дещо забутий у багатьох господарствах агрозахід – боронування посівів.
Насамперед, варто визначити, які саме посіви потребують боронування, а на яких цей прийом є недоцільним. Проведення боронування рекомендовано для озимих, де рослини з осені були добре розвинені або навіть переросли, з відмерлим листям, де присутні вимерзлі рослини падалиці попередника, особливо злакових культур (адже вони є резервуарами хвороб та шкідників), а також для посівів із помірним розвитком рослин на важких, глинистих ґрунтах.
З обережністю, попередньо протестувавши на краю поля, слід застосовувати боронування на посівах, де рослини перебувають у стадії початку кущіння, або на легких супіщаних ґрунтах, аби не пошкодити та не підірвати кореневу систему. Натомість, боронування слаборозвинених, зріджених посівів, особливо на легких ґрунтах, є абсолютно протипоказаним. На таких ділянках рослини можуть бути повністю вирвані з ґрунту або засипані його грудками, що негативно вплине на їх відновлення або призведе до загибелі.
Основні завдання, які вирішує боронування озимих посівів: усунення відмерлих решток листя основної культури, що виникли через несприятливі умови зимівлі або ураження сніговою пліснявою, а також загиблих рослин падалиці та бур’янів; руйнування ґрунтової кірки; покращення аерації та активізація мікробіологічних процесів, особливо на ґрунтах важкого механічного складу.
Надзвичайно важливо під час боронування посівів правильно підібрати відповідні знаряддя. Тип борони слід обирати відповідно до стану посіву, враховуючи густоту та кущистість рослин, тип ґрунту, обсяг відмерлих рослинних решток. Зубові борони БЗСС-1,0, БЗЛС-1,0 та інші, що агрегатуються з тракторами потужністю 40–80 к. с., добре підходять для обробітку ґрунту. На озимих культурах краще себе зарекомендували пружинні борони (ЗПГ-24 (3); БПН — 12), робочі органи яких мають регульований кут атаки залежно від маси рослин, бажаної глибини розпушення ґрунту тощо. Завдяки рухливості та вібрації пружинних зубів, ґрунт краще розпушується, видаляються відмерлі рештки і бур’яни, а культурні рослини пошкоджуються менше.
Весняне боронування здійснюють після досягнення ґрунтом фізичної стиглості, зазвичай перпендикулярно напрямку сівби. Однак, на перерослих посівах агрегат слід спрямовувати вздовж рядків для забезпечення плавнішого руху та ретельнішого обробітку. При боронуванні полів на схилах, обробіток слід проводити впоперек схилу, аби запобігти розмиванню поверхні ґрунту, особливо під час дощової весни. Завершувати боронування озимих посівів необхідно в максимально короткі терміни.
Варто зазначити, що прикореневе підживлення рослин за допомогою зернотукових сівалок забезпечує розпушення ґрунту та аерацію посівів, подібно до боронування. Рух агрегату здійснюється вздовж посіву, так щоб сошники були спрямовані у міжряддя та загортали мінеральні добрива на глибину 4–5 см. Такий агрозахід рекомендується лише на добре розвинених посівах без попереднього підживлення по мерзлоталому ґрунту. На слаборозвинених посівах можливе пошкодження культурних рослин або навіть вирізання цілих рядків. Це підживлення радять проводити аміачною селітрою в дозі 1,0–1,5 ц/га.
Застосування боронування озимих посівів навесні покращує фітосанітарний стан посівів, забезпечує розпушення верхнього кореневмісного шару ґрунту, що сприяє кращому забезпеченню кореневої системи рослин киснем, вологою та поживними речовинами, а також активізує розвиток поглинальної поверхні коренів. Усе це створює сприятливі умови для успішного розвитку озимих культур в ранньовесняний та літній періоди, підвищує стійкість агроценозу до несприятливих чинників навколишнього середовища та дозволяє збільшити врожайність на 10–20%.
С. Попов, канд. с.-г. наук;
Н. Рябчун, канд. с.-г. наук,
Інститут рослинництва
ім. В. Я. Юр’єва НААН
Дивитись YouTube Video