Гречка характеризується нетривалим періодом вегетації, що робить її важливою культурою для пересіву, використання в парових полях, а також як післяжнивна та післяукісна рослина. Однак, варто пам’ятати, що на обсяг урожаю впливають різноманітні фактори.
За підрахунками фахівців, щоб задовольнити потреби країни та експорт у гречаному зерні, необхідно збільшити площі, відведені під посіви, та досягти стабільної врожайності на рівні 2,0-2,5 т/га. З огляду на це, для аграріїв стає актуальним питання поліпшення методів вирощування, беручи до уваги біологічні особливості видів і застосування передових технологій, що сприяють економії ресурсів. У підході до захисту гречки перевага віддається агротехнічним, імунологічним і біологічним методам боротьби.
У порівнянні з іншими культурами, наприклад, зерновими, гречка менш схильна до ураження шкідниками. Разом з тим, якщо ваша мета – отримати високоякісний урожай, не слід недооцінювати шкоду, яку вони можуть завдати. У посівах культури відмічається негативний вплив жуків і личинок мідляків, озимої совки, совки-гамми, лучного метелика, личинок травневих хрущів, кравчиків, акрид. Крім того, за певних фітосанітарних умов, культуру ушкоджують гречана блішка (звичайна бурякова), міль, мінуюча мушка, попелиця, трипс, галиця, стеблова нематода та деякі інші. Далі детальніше розглянемо деякі види комах, які наносять значну шкоду гречаним полям.
Мідляки є одними з найбільш небезпечних шкідників насіння та молодих рослин гречки. Перші дорослі особини, нерідко з недостатньо затверділим покривом, з’являються на поверхні ґрунту в квітні — на початку травня. Парування та відкладання яєць відбувається у перші два тижні травня. Самиці відкладають яйця у землю на глибину до 5 см, кожна – декілька сотень. Личинки заляльковуються в кінці серпня на глибині 4–8 см. У ґрунті перезимовують жуки й личинки різного віку.
Шкодять культурі як жуки, так і личинки, а в деяких видів — тільки личинки. Дорослі мідляки пошкоджують сходи різних бур’янів, а також активно — рослини гречки, які через це в’януть. Жуки завдають шкоди, обгризаючи верхню частину сходів, а також перші листки рослин, що може призвести до зменшення густоти посівів. Личинка (несправжній дротяник) досягає довжини близько 40 мм. Личинки харчуються посіяним насінням, сходами культурних рослин.
Мідляки є одними з найбільш небезпечних шкідників насіння та молодих рослин гречки
Одним із шкідників гречки є також совка-гамма. Зимує совка-гамма у фазі лялечки та метелика. Літ метеликів триває вдень і вночі з квітня по серпень включно. Додатково шкідник вживає нектар квітів. Самиця відкладає по одному-два яйця, іноді по три — шість на нижню сторону листків бур’янів (гірчиця польова, осот, будяки, лобода) і на рослинах гречки. Розвиток ембріона триває від трьох до семи днів. Молоді гусениці об’їдають м’якоть листків, а старші — роблять в них отвори або з’їдають з країв. Розвиток гусениць триває 16-25 днів. Влітку вони заляльковуються в білому шовковистому коконі на верхівках рослин або під листям, восени — в ґрунті. Фаза лялечки триває 6-13 днів. Повний цикл розвитку становить 25-45 днів, протягом року шкідник дає три покоління.
Совка-гамма
Совка-гамма
Крім того, посіви гречки ушкоджує совка польова. Літ метеликів совки відбувається на півночі країни в липні, на півдні — у серпні-вересні. Гусениці поїдають стебла й листки рослин. Живуть приблизно два місяці, після чого заляльковуються в грунті. За рік розвивається одне покоління шкідника.
Луговий метелик є шкідливою комахою для багатьох агрокультур. Розвивається на Півдні України в трьох поколіннях, у Лісостепу та на Поліссі — у двох. Зимують гусениці останнього віку в коконах у ґрунті на глибині 2–4 см. Заляльковуються гусениці в кінці квітня — у травні. Фаза личинки триває 10–20 днів. Літ метеликів відбувається у сутінках і вночі з першої половини травня і до кінця вересня майже без перерви між генераціями. Метелики — оскільки потребують додаткового живлення нектаром,— скупчуються в місцевостях, де росте багато квітучої рослинності. Яйця відкладають групами, найчастіше по три — п’ять на сходах бур’янів, на нижніх листках культурних рослин, рослинних рештках, грудочках ґрунту. Кількість яєць, що відкладає одна самиця, може досягати 500.
Лучний метелик
Cовка польова
Гусениці старшого віку цілком з’їдають листки, а також верхівки стебел і молоді плодові частини. Розвиток гусениць триває від 15 до 30 днів. Під час масового розмноження після знищення бур’янів та збору врожаю гусениці переміщуються на інші поля.
Відзначаються різкі коливання чисельності лучного метелика за роками. Однією з головних причин зменшення кількості шкідника прийнято вважати сухий клімат і, як наслідок, зниження цвітіння рослинності під час льоту метеликів. Через брак нектару для їхнього живлення, плодючість самиць значно зменшується, або вони повністю стають безплідними.
Шкідниками гречки також є акриди. Під терміном «акриди» об’єднані шкідливі види комах ряду Прямокрилі родини Справжні акриди. Акриди – всеїдні шкідники, найбільша активність їх живлення спостерігається рано вранці та ввечері, коли знижується температура повітря. Одна особина споживає до 500 г рослин, незалежно від щільності вегетативних і генеративних органів на них (листя, квітки, молоді гілки, стебла, плоди). За добу шкідник долає відстань до 50 км. Приблизно кожні 10–15 років акриди схильні до утворення величезних зграй (куліг). Під час масового розмноження вони здатні одночасно поширюватися на площі до 2,0 тис. га та перелітати, попутно харчуючись, на відстані до 300 км, а за наявності супутніх повітряних потоків — і до 1,0 тис. км, залишаючи після себе виснажену землю.
Акриди — всеїдні шкідники
Тривалість життя дорослої особини становить від восьми місяців до двох років. Усі акриди належать до комах з неповним перетворенням — їхній розвиток відбувається без фази лялечки, а личинки за зовнішніми ознаками та способом життя схожі на дорослих особин.
Акриди гинуть наприкінці жовтня з настанням стійких холодів. Перед осіннім похолоданням самиця відкладає яйця, створюючи у верхньому шарі ґрунту (до 10 см) зимові комірки, які називають капсулами. Під час кладки яєць самиця формує певну кількість капсул (схованок) із кришечками, всередині яких розміщує від 50 до 100 яєць загальною кількістю до 300 і більше. Після перезимівлі, у травні, за стабільної теплої температури на рівні 15…17 °С протягом двох тижнів, починається відродження личинок (без крил), і вони починають харчуватися. Масовий вихід на поверхню відбувається за температури ґрунту 23 °С. Залежно від температури повітря, личинки розвиваються впродовж 30-50 днів, линяють чотири-п’ять разів, поступово збільшуються і перетворюються на дорослу комаху. За місяць інтенсивного живлення та після спаровування самиця акриди готова до відкладання яєць. За теплий період кожна самиця формує одне — три покоління.
Розвиток акриди відбувається у двох фазах — одиночній та стадній. Одиночна фаза потрібна для підтримки популяції акриди. У цій фазі розвитку самиці активно відкладають яйця. У роки з достатньою кількістю ресурсів для живлення, помірним вологим кліматом і середніми температурами повітря поодинокі особини не завдають значної шкоди.
За способом життя акриди належать до стадних видів. Поступово кількість личинок збільшується і сягає межі, яка є сигналом для переходу до другої фази життєдіяльності. Під час стадної фази самиці акриди починають відкладати яйця із запрограмованими в них особинами на пошук джерел живлення. Дослідники припускають, що таким «сигналом» служить дефіцит білка в раціоні дорослих особин. За цих умов дорослі імаго акриди утворюють зграю, а личинки утворюють щільні куліги.
Приблизно кожні 10–15 років акриди схильні до утворення величезних зграй (куліг)
Слід враховувати періодичність розвитку й переходу шкідника від одиночного способу життя до стадного, що відбувається приблизно кожні чотири роки. За цей період, особливо за збігу певних умов, таких як спекотні, засушливі літні періоди протягом двох-трьох років, акриди посилено розмножуватимуться, формуючи великі скупчення личинок на невеликій площі (куліги). Спалахи масового розмноження пов’язані з погодними умовами, які можуть тривати декілька років, поступово згасаючи та знову переходячи до одиночної форми існування.
Особини стадної форми, намагаючись підтримувати білковий і водний баланс в організмі, інстинктивно постійно живляться, інакше загинуть від їх нестачі в організмі. Мігруючи в пошуках постійно нових джерел живлення, вони переміщаються, як зазначалося, від 50 до 300 км за добу. Одна особина здатна з’їдати 200-500 г рослин, а також інших особин у кулізі. Брак білка в організмі перетворює акриду на хижака, і зграя умовно поділяється на дві групи. Одна тікає від собі подібних, інша їх наздоганяє і поїдає, водночас обидві групи на шляху переміщення знищують рослини, багаті на вуглеводи. Природне поступове зниження чисельності шкідника викликане спалахами хвороб у зграї акриди за їх великої щільності, природними ворогами акриди (хижими комахами, птахами та іншими представниками фауни).
Отже, найуразливіше місце в розвитку акриди – це висока щільність і кількість відкладених яєць і личинок, що з них вилупилися (на одиницю площі). Акриди збираються у зграю за підвищеної кількості відродження шкідника. Щоб запобігти збільшенню кількості відроджень шкідника, слід починати зі знищення місць кладки яєць шляхом обробки ґрунту, де вони формуються. У природних умовах з часом чисельність шкідника зменшується під впливом низьких температур повітря, браку джерел живлення, в результаті знищення їх природними ентомофагами, ураження збудниками хвороб.
У агробіоценозі гречаних посівів поширена велика кількість фітофагів, серед яких найчастіше зустрічаються блішки та попелиці. Найбільше шкодить гречкова блішка, яка в Україні поширена повсюди. Крім гречки, вона пошкоджує буряки (цукрові, столові, кормові). Жук має довжину 1,5-2,3 мм, чорний із зеленим відблиском і червонувато-бронзовою спинкою. Самиці відкладають по 16-40 яєць лише на гречкові бур’яни та гречку, в ґрунт на глибину до 5 см. Личинки живляться корінням гречки. Зимують жуки блішки гречкової переважно у верхньому шарі ґрунту, під рослинними рештками, в полезахисних смугах у опалому листі, на галявинах, узбіччях доріг, на землях, зайнятих багаторічними травами тощо. В умовах низьких температур повітря мігрують у ґрунт на глибину 20-25 см. За різними даними, вихід шкідника після зимової діапаузи відбувається дуже рано — в кінці березня — на початку квітня, за температури повітря від 6 до 8 °С, а на поверхні ґрунту – 12…15 °С. Початок розмноження шкідника — у травні-червні. Самиця робить кладку яєць у ґрунті біля коріння рослин гречки, на яких живляться личинки.
Попелиці
Блішки
Листоблішка
Навесні блішки спочатку мігрують на посіви буряків і угіддя, засмічені лободовими та гречковими бур’янами. З появою сходів гречки жуки переміщуються на них, пошкоджують сім’ядольні листочки, вигризають у них і в справжніх листках невеликі округлі отвори. У суху спекотну погоду знищують точку росту, в результаті чого рослини гинуть. Блішки завдають шкоди гречці на ранніх етапах її росту й розвитку, коли рослини найбільш вразливі. При цьому фітофаги, виїдаючи рани на сім’ядолях і листкових пластинках, зменшують фотосинтезуючу площу, що пригнічує ріст і розвиток сходів.
Цвітіння гречки починається в середині червня – липні і триває аж до збирання врожаю насіння (вересень-жовтень), тобто є досить тривалим процесом. Під час вегетації культуру пошкоджують попелиці, які за масового розмноження призводять до ослаблення та в’янення рослин гречки, а також можуть знищувати зав’язь квіток, що негативно впливає на продуктивність гречки.
Листоблішка гречкова також поширена скрізь, де вирощують гречку. Доросла комаха з двома парами прозорих крил і довгими вусиками, довжина тіла становить 2–4 мм, забарвлення дуже різноманітне. Личинки зосереджуються переважно у піхвах листків, на бічних пагінцях і суцвіттях. Пошкоджені рослини низькі, зів’ялі, мають укорочені пагінці, бурі суцвіття і майже не плодоносять. Посіви гречки також ушкоджуються личинками гречкового комарика. Личинки шкідника пошкоджують листя, яке стає коричнево-червоного кольору, згортається всередину, ніби у вузол і звисає донизу. Усередині такого вузла знаходиться до 20 личинок жовто-білого кольору. Рослини, пошкоджені личинками, відстають у рості та не плодоносять.
Серед шкідників і стеблова нематода, яка зосереджується всередині стебла гречки та призводить до пригнічення росту її рослин. Нематода — це внутрішньотканинний паразит, який не тільки живе, а й розмножується всередині стебел, живиться клітинним соком і своїми виділеннями отруює рослини. Розмножується яйцями, які відкладає у великій кількості. З яєць вилуплюються личинки, які по тканинах рослин проникають у коріння, а потім у ґрунт. Зимує на всіх стадіях розвитку всередині рослин, а також у стадії личинок другого та третього віку в ґрунті на глибині до 40-60 см. Легко переносить посуху та сильні морози. За великої вологості тканин під час поливів або частих дощів нематоди переходять у ґрунт, де тимчасово припиняють розвиток, скупчуються і в такому стані можуть жити, не харчуючись, до чотирьох років. За настання сприятливих умов вони прокидаються, проникають у найближчі рослини, починають харчуватися, розмножуватися, що викликає пригнічення рослин або навіть їхню загибель.
Слід зазначити, що, порівняно з іншими видами агрокультур, посіви гречки заселяє найбільша кількість корисних комах. Агробіоценози гречки відрізняються великим біорізноманіттям, і протягом вегетаційного періоду культури видовий склад і кількість комах постійно змінюються. Загалом в агробіоценозах гречаного поля налічується понад сто видів комах. За видовим складом і чисельністю переважають ті, які харчуються на квітках. Їхній склад досить різноманітний. Типовими запилювачами є бджола медоносна, мухи-сирфіди, джмелі, інші дикі бджолині види. Основними запилювачами гречки є медоносні бджоли, частка яких, за різними літературними джерелами, може становити 85-90 %, а 10-15 % квіток запилюють інші перетинчастокрилі: осмії, мегахіли, джмелі. Численними є й сонечка, златоглазки, м’якотілки. Нектар і пилок служать для них додатковим джерелом живлення, оскільки вони є ентомофагами. Разом з тим, відвідуючи квітки гречки, завдяки відносно великим розмірам тіла, ці комахи сприяють запиленню культури.
Запилювачем гречки є бджола медоносна
У посівах гречки живуть й інші ентомофаги. Можливо, їх також приваблюють квітки гречки як додаткове джерело харчування. Це збільшує чисельність корисних комах і, зрештою, зберігає стабільність сусідніх агроценозів.
Враховуючи вищезазначене і зважаючи на те, що гречка є важливою круп’яною культурою та найпоширенішим медоносом, який залучає бджіл та інших корисних комах, у посівах культури не дозволяється застосування пестицидів. На даний час в «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» немає інсектицидів, зареєстрованих для застосування на цій культурі.
Отже, для забезпечення належного контролю шкідників вирішальне значення має інтегрована система захисту гречки, зокрема дотримання сівозміни, термінів і методів сівби, використання для висіву сортів, рекомендованих для конкретної ґрунтово-кліматичної зони, застосування рекомендованих регуляторів росту та біопрепаратів, мінеральних добрив, якісний обробіток ґрунту, що сприятиме росту й розвитку рослин і підвищуватиме їхню стійкість до шкідників.
О. Грінько, агроном