Останніми роками у світі помітно зріс інтерес до гарбузового насіння. Головним регіоном культивування гарбузового насіння в Україні є зона Степу. Водночас багато переробних підприємств із виготовлення олії та медичних препаратів знаходиться у північних регіонах нашої країни. Незважаючи на це, розведення гарбуза на насіння в зоні Лісостепу України, яка за своїми ґрунтово-кліматичними умовами найбільш підходить для обробітку даної культури, стає особливо важливим.
Надзвичайно важливим аспектом у процесі вирощування гарбузового насіння є знання біологічних особливостей культури і впровадження коректної агротехнології.
Гарбуз – однорічна теплолюбна рослина із сім’ї Гарбузові. Сукупність активних температур для її зростання — 2500…3500 °С. Оптимальними для росту та розвитку є температурні показники 30±5 °С, найменшими — ±0,5 °С, найбільшими – до 40 °С. Зниження температурного режиму до мінус 1 °С викликає значне зменшення кількості сходів, а короткочасні заморозки до 2…3 °С — знищення як молодих, так і сформованих рослин. Найменші показники тепла для проростання насіння — 5…12 °С, для отримання дружніх сходів — 13…14 °С. З усіх баштанових культур він найбільш вимогливий до присутності вологи в повітрі та в землі. Можлива урожайність плодів гарбуза досягає 50–80 т/га, насіння 500–800 кг/га.
Сума активних температур для вирощування гарбузів — 2500…3500 °С. Оптимальними для росту й розвитку є температури 30±5 °С, мінімальними — ±0,5 °С, максимальними – до 40 °С
В Україні, як і по всьому світі, як культурні види вирощують три представники цієї родини: твердокорий (звичайний), великоплідний (волоський) і мускатний.
Асортимент гарбуза дуже різноманітний. Серед видів гарбуза великоплідного (C. maxima) є група з відмінною якістю м’якоті плодів столового використання (Ювілей, Іспанський, Мармуровий, Херсонський та ін.).
Деякі види цієї рослини мають біле насіння олійного напряму (Волзька сіра 92, Альтаїр, Валок, Гібрид-72 та ін.), проте низька якість м’якоті плодів, присутність під шкіркою зеленого шару клітин, сіро-зелене забарвлення шкірки плодів робить їх небажаними для створення продуктів високої якості.
Сорти гарбуза місцевої селекції, розроблені для насіннєвих цілей, належать до видів: гарбуз твердокорий і гарбуз великоплідний. Це як добре знані сорти Мозоліївський 15 та Український багатоплідний, так і ті, що тільки здобувають нашу з вами симпатію, сорти Народний та Світень. Цікавими для аграрія є гарбузи з кущовою формою рослин – це сорти Лель, Гамлет, Валок, котрі завдяки цій особливості мають значні переваги над довгостебловими (плетистими) сортами, котрі полягають у технологічності їх вирощування і зниженні собівартості продукції.
Потрібно брати до уваги, що від ботанічного виду залежить не лише врожайність насіння, а ще і його жирно-кислотний склад.
Таким чином, концентрація лінолевої (особливо корисної для людського організму) жирної кислоти в гарбузовій олії, отриманій із насіння мускатного і великоплідного гарбуза, в 1,5–2,0 рази більша, ніж олеїнової, вміст якої значно більший у гарбузовому насінні твердокорого виду. Сорти гарбуза дніпропетровської селекції – Народний, Валок, Світень — характеризуються високим вмістом олеїнової кислоти. У даних сортів насіння велике, білого кольору, ядро просто відокремлюється від оболонки, середній вихід насіння з 1 гектара коливається в межах 6–8 ц/га.
Сорти гарбуза дніпропетровської селекції – Народний, Валок, Світень — характеризуються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння крупне, білого кольору, ядро легко відокремлюється від оболонки, середній вихід насіння з 1 га коливається в межах 6–8 ц/га
Сорти гарбуза дніпропетровської селекції – Народний, Валок, Світень — характеризуються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння крупне, білого кольору, ядро легко відокремлюється від оболонки, середній вихід насіння з 1 га коливається в межах 6–8 ц/га Для одержання гарбузової олії з особливостями кращої стійкості до окислення і з продовженим терміном зберігання рекомендовано вирощувати сорти з більшою концентрацією олеїнової кислоти (Український багатоплідний, Лель, Гамлет).
Український багатоплідний. Вид твердокорий. Сорт скоростиглий (від появи сходів до достигання – 88–109 діб). Стебло довге, 3–4 м. Плоди оберненояйцеподібної й короткоовальної форми, слаборебристі, жовто-помаранчеві з широкими темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого забарвлення. Шкірка здерев’яніла. М’якоть світло-помаранчева, хрустка, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6,0–10,5%, цукрів – 5–6%, каротину – 2,1–3,2 мг%. Середня вага плода – 5–8 кг. Насіння жовто-кремове, вага 1000 штук – 190–230 г. Урожайність плодів – 21,7–40 т/га, насіння – 500–600 кг/га. Сорт стійкий до посухи. Столового і насіннєвого використання.
Лель. Вид твердокорий. Сорт скоростиглий (від сходів до достигання – 90–100 діб). Кущовий. Плоди приплюснуті, гладенькі, слаборебристі, жовто-оранжеві з широкими темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого забарвлення. Шкірка здерев’яніла. М’якоть помаранчева, хрустка, товщина – 4–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6,0–8,0%, цукрів – 4–5%, каротину – 3–5 мг%. Середня вага плода – 3–4 кг. Насіння жовто-кремове, вага 1000 штук – 180–250 г. Урожайність плодів – 30 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт посухостійкий, столового і насіннєвого призначення.
Народний. Вид крупноплідний. Сорт середньостиглий (118–120 діб). Довгостебловий, основне стебло довжиною більше трьох метрів. Плоди слабосплюснуті, іноді округлі, середні і великі за розмірами та вагою (7–15 кг, окремі – до 20–40 кг). Шкірка м’яка, рожевувато-помаранчевого кольору. М’якоть жовтувато-помаранчева, товщина – 5–6 см, ламка. Вміст сухої речовини в плодах – 4–6%, цукрів – 3,3%, каротину – 4,4 мг%. Насіння біле, велике, вага 1000 штук – 330–400 г. Урожайність плодів – 50–60 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Столового і насіннєвого призначення.
Валок. Вид крупноплідний. Сорт середньостиглий (110–120 діб). Кущовий. Плоди слабосплюснуті, слабосегментовані, невеликі та середні масою 3,5–5,0 кг. Забарвлення шкірки блідо-сіре. М’якоть блідо-помаранчева, не дуже щільна, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6–8%, цукрів – 5–6%, каротину – 5–7 мг%. Насіння біле, велике, вага 1000 штук – 330–418 г. Урожайність плодів – 35–60 т/га, насіння – 700–800 кг/га. Сорт кормовий і для виготовлення товарного насіння. Рослини сорту формують по всій довжині рядка природні валки плодів.
Світень. Вид крупноплідний. Сорт середньостиглий (115–120 діб). Кущовий. Плоди слабосплюснуті, слабосегментовані, невеликі та середні масою 2,5–5,1 кг. Забарвлення шкірки плода світло-сіре. М’якоть блідо-помаранчева, не дуже щільна, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 5–8%, цукрів – 4–6%, каротину – 2–8 мг%. Насіння біле, велике, вага 1000 штук – 280–350 г. Урожайність плодів – 35–48 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт універсальний і для виготовлення товарного насіння. Рослини сорту формують по всій довжині рядка природні валки плодів.
Гамлет. Вид твердокорий. Сорт ранньостиглий (до достигання – 84–90 діб). Короткоплетистий, голонасінний. Плоди округло-плескаті, гладенькі, слаборебристі, жовто-помаранчеві. Шкірка здерев’яніла. М’якоть кремова, хрустка, товщина – 3–4 см. Вміст сухої речовини у плодах – 6,9–7,0%, цукрів 4–5%, каротину 3–5 мг%. Середня вага плода – 2,6–4,2 кг. Насіння голе, зелене, вага 1000 штук – 178–250 г. Урожайність плодів – 31–40 т/га, насіння – 490–580 кг/га. Сорт стійкий до посухи. Головне призначення сорту – використання в олійно-жировій і кондитерській промисловості.
Технологія вирощування гарбуза на насіння
Ґрунти і розміщення посівів. Гарбуз потребує родючих структурованих ґрунтів, переважно легкого механічного складу (чорноземи легко- і середньосуглинкові) з рН від 6,0 до 7,0; малопридатні для нього важкі суглинки. Під насіннєвий гарбуз обирають поля з незначною кількістю бур’янів і вільні від багаторічних бур’янів (осот, пирій, берізка та ін.). Додатково враховують рельєф поля і глибину залягання ґрунтових вод (на 2,5–3,0 м). У північних регіонах гарбуз краще розміщувати на південних схилах; у посушливих – на схилах, більш забезпечених вологою.
Гарбуз потребує родючих структурних ґрунтів, переважно легкого механічного складу
Попередники. Найважливіше значення для збільшення урожайності насіння гарбуза мають науково обґрунтовані сівозміни. Гарбуз можна вирощувати в різних сівозмінах – польових, спеціальних баштанних, овочево-кормових і інших.
Багаторічними випробуваннями і досвідом підтверджено, що найкращим попередником гарбуза в польових сівозмінах є озима пшениця після чорного удобреного перелогу; хорошими – кукурудза на силос і багаторічні трави (особливо бобові). Допустимі — ячмінь, яра пшениця і інші однорічні ярі зернові. Небажаними попередниками залишаються соняшник, кукурудза на зерно, суданська трава.
У овочево-кормових сівозмінах хорошими попередниками є цибуля, ранні помідори та картопля, капуста рання, овочевий горох; поганими – коренеплідні і всі рослини із сім’ї Гарбузові (огірок, кавун, диня, кабачок). Небажаною залишається також монокультура гарбуза. Садити гарбуз по гарбузу або по інших баштанових можна не раніше ніж через чотири-п’ять років.
Добрива. Незалежно від типу ґрунтів, гарбуз позитивно відгукується на внесення добрив. У Степу під нього рекомендовано вносити не менше ніж 20–30 т/га свіжого або 10–15 т/га перепрілого гною, в Лісостепу — 30–40 т/га гною або 20–30 т/га перегною. Рекомендовані обсяги мінеральних добрив у Степу N45-60P60K45-60, у Лісостепу – N60P60K60.
Всю дозу органічних і фосфорно-калійних добрив вносять під оранку, азотні – під весняну культивацію (100 %) або врозкид (50 % навесні під культивацію, 50 % – у підживлення). Ефективніше вносити добрива, розділивши їх обсяг на чотири фази: під зяблеву (на пісках – весняну) оранку — головні добрива (вся доза органічних, 2/3-3/4 дози фосфорних, від 2/3 до повної дози калійних); під весняну культивацію або під час посіву – 1/3-1/4 дози фосфорних і половинну норму азотних. Частину азотно-калійних добрив розділяють на внесення у два підживлення (по N15K10): перше – відразу після появи масових сходів, друге – на початку формування огудини.
Під час підживлення добрива вносять у сухому або розчиненому вигляді. Захисна зона при першому підживленні – 15-20 см, при другому – на відстані 60-70 см від рядка. Глибина внесення мінеральних добрив – 10-12 см. Як азотні добрива можна застосувати гноївку, пташиний послід, розведені водою в 10-15 разів. Для економії мінеральних добрив використовують локальне внесення (по N30P40K30).
Обробка ґрунту. Після збору попередника ґрунт обов’язково лущать дисковими приладами на глибину 6–10 см у два сліди. На ділянках, сильно засмічених коренепаростковими бур’янами, в час появи їхніх розеток додатково роблять глибше (10–12 см) лущення лемішними лущильниками. Шар багаторічних трав обробляють плугами з передплужниками відразу після крайнього скошування трав. У інших випадках, незалежно від попередника, через 20–25 днів після крайнього лущення починають оранку.
Поле під гарбуз орють глибоко (25–27 см) і якомога раніше. Якщо до початку зими ґрунт сильно ущільнюється або заростає бур’янами, з осені роблять додатково одну-дві культивації на глибину 10–12 см. Для запобігання дефляції ґрунтів, окрім стандартної оранки, застосовують глибокий безвідвальний обробіток. Весняна оранка зменшує урожайність гарбуза. На сильно ущільнених ґрунтах оранку краще робити навесні з одночасним боронуванням.
Передпосівна підготовка ґрунту містить обов’язкове боронування зябу в оптимальні терміни і одну-дві культивації. Боронують зяб у два сліди навскіс до напрямку оранки. Першу культивацію на глибину 12–14 см роблять через чотири-п’ять днів після боронування. Другу (передпосівну) роблять мілкіше — на глибину висіву насіння (7–8 см). На піщаних ґрунтах зяб переорюють без боронування і надалі проводять тільки передпосівну культивацію.
При нестачі продуктивних запасів вологи в ґрунті (в роки з короткою або сухою весною) після боронування роблять тільки одну передпосівну культивацію.
Підготовка насіння до посіву
Застосовують різні способи:
- механічні – шліфування, калібрування, сортування;
термічні та гідротермічні:
- підігрівання на сонці за сім-десять діб до посіву;
- прогрівання в термостаті при температурі від 35 до 40 ºС протягом трьох-п’яти діб або 60 оС — протягом 4 годин;
- 4–5-денне загартовування перемінними температурами (по 12 годин за 0…2 і 18…20 °С);
- обшпарювання гарячою водою (60…80 °С) протягом 3–4 хв на решетах;
хімічні:
- замочування на 18–24 год в розчинах перманганату калію, сульфату цинку, борної кислоти (концентрація розчинів — 0,01–0,05 %);
- обробка мікроелементами, регуляторами росту рослин чи біостимуляторами;
- протруювання проти хвороб (антракнозу, пероноспорозу, фузаріозного в’янення, бактеріозу) та шкідників (дротянки, совки);
фізичні – барботування, обробка ультразвуком і т.д.
Замочене насіння доводять до сипучого стану і висівають за теплої погоди і достатньої вологості ґрунту. При всіх способах підготовки не допускають пошкодження насіння, зменшення його схожості і енергії проростання.
Терміни, методи посіву, норми висіву, глибина загортання насіння. Терміни посіву зазвичай змінюються залежно від погодних умов навесні. Сіяти гарбуз доцільно при температурі ґрунту 10…12 °С на глибині 8–10 см. У Степу його сіють у другій-третій декадах квітня, в Лісостепу – у першій-другій — травня. При всіх посівних термінах обов’язково слід враховувати багаторічні відомості щодо дат весняних заморозків у кожному регіоні.
Для висівання обирають високоякісне сортове насіння. Сіють гарбуз вручну (на невеликих ділянках) або механізованим способом (пневматичними сівалками AEROMAT A, СУПН-8, СУПН-12 та ін.).
Найпоширеніші широкорядні способи сівби з міжряддями 140, 180, 280 і 360 см Норма висіву насіння довгостеблових (плетистих) сортів видів твердокорий (Український багатоплідний, Мозоліївський 15, Мигдальний 35, Південний) і мускатний (Новинка, Гілея, Арабатський) становить 3–4 кг/га; виду великоплідний (Стофунтовий, Рекорд, Гібрид 72, Славута, Херсонський, Ждана) – 5–6 кг/га. Кущові сорти (Валок, Світень, Лель, Гамлет) висівають нормою 5–6 кг/га або більше (при загущенні — до 15–18 тис. рослин/га).
Насіння висівають на глибину 7–8 см і глибше (при посіві в сухий ґрунт), проте обов’язково — у вологий шар. У дні з сухою погодою посіви коткують до і після посіву.
Найбільш розповсюджені широкорядні методи посіву з міжряддями 140, 180, 280 і 360 см. Схема розміщення рослин під час вирощування сортів гарбуза з довгою огудиною у Південному Степу – 210 х 200 см (щільність посіву — 2,4 тис. рослин/га), у Центральному Степу – 210 х 140 см (3,4 тис. рослин/га), у Лісостепу – 140 х 140 см (5,1 тис. рослин/га). Вирощують кущові сорти гарбуза за схемою 140 х 70 см (щільність — 10,2 тис. рослин/га).
Догляд за рослинами. Найбільші врожаї плодів і насіння одержують при здійсненні не менше ніж трьох міжрядних обробок до змикання огудини і двох-трьох ручних прополювань. Посіви гарбуза обробляють овочевими або баштанними культиваторами. Першу культивацію роблять після позначення рядків або у фазі першого листка рослини на глибину 12–14, другу – на 8–10 см (у фазі трьох-п’яти листків), третю (під час формування огудини) і наступні – на глибину 6–8 см.
У разі появи ґрунтової кірки посіви боронують до появи сходів впоперек рядків легкими боронами не пізніше ніж п’ять діб після посіву. При затримці появи сходів гарбуза роблять досходовий міжрядний обробіток (за сходами маякової культури). У суху погоду глибину міжрядних обробок зменшують на 2–3 см. Захисні зони під час першої обробки – 10–15 см, далі — ширші. Після першої міжрядної обробки розпушують ґрунт в рядку вручну, на глибину 3–4 см, знищують бур’яни в захисній смузі. На загущених посівах роблять одно-, дворазове прорідження рослин: перше – у фазі одного-двох листків одночасно з першим прополюванням, друге – у фазі «шатрика» (три-п’ять листків), яке поєднують із другою міжрядною обробкою і другим прополюванням.
Гарбузи краще, ніж інші баштанові рослини, реагують на поливання. На зрошуваних ділянках слід підтримувати вологість ґрунту від сходів до цвітіння на рівні 70 % НВ, від цвітіння до формування плодів — від 70 до 80 % НВ. Після зав’язування плодів поливи слід завершити. Норма і число поливань залежать від способу поливу, ґрунтово-кліматичної зони і погодних умов.
Захист рослин проти хвороб, шкідників і бур’янів. Гарбуз в Україні найбільш часто вражається грибковими (борошниста роса, пероноспороз, антракноз, чорна гниль), бактеріальними (плямистість листків і плодів, верхівковий і квітковий бактеріози, токсичний бактеріоз) і вірусними (звичайна огіркова і гарбузова мозаїки) хворобами.
Посівам гарбуза шкодять шкідники: сисні (баштанна попелиця, павутинний кліщ, цибулевий трипс), гризучі (дротяники, жуки, гусінь совок) та інші (саранові, гризуни, птахи).
Прояви борошнистої роси
Антракноз
Пероноспороз Із заходів боротьби з хворобами, шкідниками і бур’янами потрібно використовувати профілактичні, агротехнічні та хімічні способи (відповідно до потреби). Серед профілактичних обов’язковими є використання здорового і очищеного від бур’янів посівного матеріалу, якісний збір врожаю, своєчасне знищення рослинних залишків, бур’янів у посівах і на узбіччях доріг. Найважливішими агротехнічними заходами є застосування сівозмін, своєчасний високоякісний обробіток ґрунту і догляд за рослинами.
Насінницькі заходи. У природних умовах сорти різних культурних видів гарбуза (твердокорого, великоплідного і мускатного) між собою не перезапилюються. Тому просторова ізоляція між посівами гарбуза різного виду на відкритій місцевості має бути 50, на захищеній – 20 м. У межах одного виду вона повинна становити 800 м на відкритій ділянці, 400 м – на закритій (за винятком мускатного).
Для збереження сортових властивостей і одержання високоякісного насіння на посівах протягом вегетації обов’язково здійснюють фітосанітарні та сортові прочищення. Тобто видаляють рослини, пошкоджені хворобами і шкідниками, а також всі нетипові для сорту (домішки) рослини і плоди. Першу сортову прочистку посівів роблять у фазі бутонізації жіночих квіток, другу — у фазі формування плодів, третю – в час їх достигання. Гарбузи потребують додаткового бджолозапилення, тому що мають набагато більший і важчий пилок. При появі жіночих квіток на плантацію вивозять бджіл (по два вулики на гектар).
Збирання врожаю, вилучення та доробка насіння. Збір плодів гарбуза на насіння роблять за один раз у фазі повної фізіологічної стиглості, яка настає через 60–110 діб від початку їх зав’язування. Зазвичай гарбузи твердокорого виду готові для збирання через 90–110 діб, великоплідного – через 120–150, мускатного – через 130–140 діб від дати посіву. Повне достигання насіння в плодах ранніх сортів гар