Джерело фото: Latifundist.com
Закінчення минулого року відзначилося для українців безпрецедентним підняттям цін на молочні вироби. Це викликало хвилю взаємних докорів у сфері. Переробники з «Спілки молочних підприємств України» (СМПУ) звинуватили фермерські господарства у стрімкому 40%-му збільшенні вартості на сировину. У відповідь «Асоціація виробників молока» (АВМ) пов’язала підвищення цін з прагненням заводів експортувати більше масла, що стимулювало зростання вартості.
Сьогодні закупівельні ціни на незбиране молоко трохи зменшилися, але підприємства все ж замислились над довготривалими угодами та врегулюванням ціни сировини. Про це вели мову основні суб’єкти ринку на форумі «Молочна галузь: Україна-ЄС». Які вимоги у сторін, і чи можлива домовленість між ними — дізнайтеся у репортажі Latifundist.com.
Переробники: слід стримувати приріст чисельності корів
Випуск незбираного молока в Україні продовжує скорочуватися, і в 2026 році перейде чергову психологічну позначку в 7 млн т, підкреслив директор експертно-аналітичної служби СМПУ Леонід Тулуш під час свого виступу. У 2023 році даний показник становив 7,43 млн т, у 2024-му — 7,25 млн т, прогноз на 2025 рік — 7,03 млн т, а на 2026-й — 6,89 млн т.
Зменшення відбувається внаслідок господарств населення: у минулому році вони виробили 4,25 млн т молока, у той час як прогноз на 2025 рік — 3,82 млн т, а на 2026 рік — 3,44 млн т. За прогнозами спілки, у 2026 році виготовлення промислового молока перевищить надої у селян — 3,45 млн т, тоді як в поточному році цей показник очікується на рівні 3,21 млн т, а у 2024 році склав 3,0 млн т.
Абсолютно інша обстановка з переробкою молока: з домогосподарств на підприємства потрапляє незначна кількість сировини. У 2024 році її частка склала 10%, а в поточному році може знизитись до 8%.
Виробництво незбираного молока в цілому має чудові перспективи завдяки високій прибутковості молочного скотарства. Останні кілька років вона велика порівняно з рентабельністю в рослинництві. Приміром, у 2024 році вона сягнула 40,3% проти 26,1% роком раніше, перевершивши рентабельність вирощування кукурудзи (3% у 2024 році), соняшнику (30%) і сої (21%). Однак цей показник може зменшитися після повернення Євросоюзом квот і мит на українську молочну продукцію після 6 червня, акцентує експерт.
Велика кількість фірм мають бажання збільшувати чисельність великої рогатої худоби, запевняє голова наглядової ради групи підприємств «Молочний альянс» Сергій Вовченко. Наприклад, «Астарта-Київ» планує збільшити щоденний випуск молока на 300 т, а «Українська молочна компанія» — на 250 т. Зростання промислового поголів’я і виготовлення незбираного молока впливає на рентабельність і прибутки тваринників, позначаючись і на функціонуванні переробних заводів. Тому вся молочна галузь має розуміти, скільки сировини і за якою ціною буде на ринку, щоб не допускати нових дисбалансів.
Сергій Вовченко
голова наглядової ради групи компаній «Молочний альянс»
«Ми повинні домовитись з АВМ, з великими агрохолдингами, у яких є ферми на тисячі корів. З ними нам легше домовитися, ніж з усіма виробниками загалом. Нам потрібно придумати формулу (яка враховуватиме середню вартість незбираного молока в ЄС при закупівлях в Україні — ред.)», — зазначив Сергій Вовченко.
Переробники: слід виходити на нові ринки з дешевою продукцією
Вартість незбираного молока для українських переробних заводів не може перевищувати 90% від середньоєвропейської ціни, відмітив під час виступу співвласник підприємства «Молокія» Віталій Ковальчук. Переробники просто «не подужають» повторення минулорічного рівня цін, коли літр незбираного молока міг коштувати 21 грн/літр.
Віталій Ковальчук
співвласник компанії
«Молокія»
«90% — це межа, при якій переробники можуть існувати і мінімально інвестувати в свій розвиток. Якщо це співвідношення буде 80-85%, то впродовж десяти років ми зможемо модернізуватись до європейського рівня», — підкреслив він.
Під модернізацією він бачить розбудову української молокопереробки хоча б до польського рівня: збільшення асортименту продукції, підготовка профільних фахівців, пошук нових ринків збуту. Це буде нелегко: жодне українське підприємство не має такої глибини переробки молока, як 3-4 найбільші польські компанії. Наприклад, Mlekovita переробляє за день молока, як всі українські компанії разом узяті. Польський Mlekpol запустив лінії з виготовлення сухого знежиреного молока, розраховані на щоденне застосування 3-4 тис. тонн незбираного молока. Крім того, в цій країні значно ширший асортимент молочних виробів: там виготовляють лактозу, концентрати, ізоляти, сироватку і молочні білки.
Оскільки на українську продукцію на іноземних ринках ніхто не чекає, єдино правильна модель для України — виходити на них з низькою ціною і пропонувати знижки.
В іншому випадку переробники просто не витримають конкуренції і збанкрутують, пояснив він кореспонденту Latifundist в кулуарах зустрічі. Виробництво і переробка молока взаємопов’язані: банкрутство переробників призводить до банкрутства тваринників, а населення переходить на імпортовані харчові товари. Дорога сировина в довгостроковій перспективі не приносить вигоди жодній зі сторін, і все більше представників молочної галузі це усвідомлюють.
Тому «Молокія» з 2012 року вивчає ціноутворення в основних європейських молокопереробників. Вона орієнтується на нідерландський кооператив FrieslandCampina, який пропонує учасникам гарантовану ціну за поставлене незбиране молоко. Спостереження «Молокії» показують, що як тільки закупівельні ціни в Україні досягають 90% гарантованої ціни FrieslandCampina — бізнес підприємства втрачає рентабельність.
Молокопереробник вже частково впровадив у себе елементи європейського регулювання, щорічно обговорюючи з постачальниками молока плани з розширення поголів’я. Також замість річних або піврічних контрактів тепер укладаються договори на три роки. Це дозволяє сторонам планувати майбутні вкладення, знати свої ціни в наступні періоди, і точково працювати над зниженням собівартості в певних напрямках бізнесу.
Віталій Ковальчук
співвласник компанії
«Молокія»
«Ми обговорили це з нашими партнерами, які відвантажують нам близько 50% молока, як вони бачать трирічний контракт за певною формулою. Вони теж прийшли до рівня, коли їх лякає невизначеність з цінами. Зрозумівши, що вони в цілому погоджуються, ми вийшли з пропозицією до керівництва СМПУ та ключових переробників — ми будемо рухатися в бік формування цін», — розповів він на форумі.
Українська молочна продукція може бути конкурентоспроможною в ЄС і на внутрішньому ринку лише за умови, що ціни будуть доступними для споживачів, пояснив Сергій Вовченко. На 80% виробничих витрат переробник взагалі не може впливати. Наприклад, 67% виробничих затрат «Молочного Альянсу» у 2024 році припало на закупівлю незбираного молока, 10% — на пакування, і 3% — на енергоносії. Тому для керівника єдиний спосіб скоротити витрати — збалансувати ціну на сировину і орієнтуватись на таку рентабельність, яка дасть змогу експортувати в ЄС молочні продукти.
Виробники: є сенс в тому, щоб ціни були нижчими на 10-20%
Гендиректорка АВМ Ганна Лавренюк під час панельної дискусії підтвердила, що бачить можливими спільні проєкти для виробників та переробників молока.
«Потенціал співпраці невичерпний», — підкреслила вона.
За її словами, про розвиток галузі немає сенсу говорити, доки учасники не отримають відповіді на ключові питання: якої якості виробляти молоко в наступні 10 років, кому воно потрібне, де і за якою ціною його можна продати, якими будуть закупівельні ціни, скільки потрібно інвестувати.
Ганна Лавренюк
Гендиректорка «Асоціації виробників молока»
«Щоб збільшити виготовлення молока, необхідно інвестувати $6-10 тис. на одне стійломісце. Ці кошти повертаються за 7-10 років. Будь-яка мінливість є стримуючим фактором для цих інвестицій. Тому усім нам потрібна візія на найближчі 10 років, чи буде виробнику і переробнику економічно раціонально працювати і втримати позиції на ринку?», — зазначила голова АВМ.
Поки в Україні триває перебудова підприємництва, закріплення на внутрішньому ринку та підкорення експортних ринків, «є сенс в тому, щоб ціни були на 10-20% нижчими за середньоєвропейські». Проте в певні періоди закупівельні ціни в Україні опускаються до 60-65% від середньої європейської. Український виробник не може дозволити собі реалізовувати незбиране молоко за такими цінами, оскільки теж залежить від імпорту та сировини: генетики великої рогатої худоби, кормів, вентиляції та будматеріалів.
У свою чергу, виконавчий директор СМПУ Арсен Дідур підкреслив, що остаточні угоди підписують представники окремих підприємств. Саме від них залежатиме, чи складе верхня цінова планка 15% або 35%. Галузеві асоціації виконують скоріше «політичні» функції, і їхнє основне завдання зараз — побудувати цивілізовану співпрацю виробників і переробників, домовитись про можливість довготривалих контрактів і взаєморозуміння щодо формування ринкових цін.
Підводячи підсумки, в історії українського молочного бізнесу ще не було випадків узгодження закупівельних цін на сировину. Сторони ще не сформували спільного бачення, як будуть виглядати довготривалі контракти і дисконт цін на незбиране молоко, але сам факт такої дискусії свідчить, що галузь не залишила без уваги минулорічні цінові «гойдалки».
Як закуповують сировину в ЄС
Європейські молокопереробні підприємства вже використовують формули обчислення цін при закупівлі сировини, розповіла під час дискусії Ольга Корнієнко, керівник відділу закупівель молока на одному з заводів міжнародної компанії Lactalis в Україні. Наприклад, на заводах у Франції сировина купується за ціною, яка складається з декількох фіксованих і декількох змінних факторів. На фіксовану частину впливає:
- собівартість виготовлення молока у Франції, що на 70% визначає кінцеву закупівельну ціну;
- інфляція споживчого кошика для молочних продуктів щоденного споживання;
- премія за корпоративно-соціальну відповідальність фермерів і захист навколишнього середовища (близько 1% кінцевої ціни).
Змінна частина у формулі залежить від цінових трендів на незбиране молоко в Німеччині, найбільшому ринку Європи, а також зміни цін на біржову зв’язку «СЗМ— вершкове масло». Перегляд цін відбувається щоквартально.
В межах цієї формули коливання закупівельних цін не перевищують 10% на рік, додає Ольга Корнієнко.
«Неможливо уявити, щоб на французькому ринку за півроку закупівельні ціни зросли на 40%, а потім знизились на 20% упродовж наступних трьох місяців, як це було в нашій державі», — підкреслила вона.
Натомість в Угорщині та Румунії Lactalis при закупівлях молока орієнтується на ціни FrieslandCampina, або середні європейські ціни, взяті з відкритих джерел. Показник переглядається щомісяця.
В контрактах Lactalis прописані штрафні санкції для обох сторін. Документ встановлює чіткі графіки поставок сировини, а строк припинення угоди становить 120 днів. Ці угоди підходять для довготривалої співпраці, вони знижують підприємницькі ризики для обох сторін, сприяють стабілізації галузі, констатує керівник закупівель.
Олексій Козаченко, Latifundist.com