Коноплі звичайні (Cannabis sativa L.) – надзвичайно значуща технічна культура, а коноплярство, як сфера агропромисловості, що культивує цю рослину, існує вже багато тисячоліть. Можливість утворення цінного волокна у стеблах і олії у зерні зумовили важливість конопель на кожному історичному етапі розвитку цивілізації, від давнини до наших днів. Нинішній прогрес сфери коноплярства має деякі особливості: наукові установи досягли великих успіхів у селекції, зокрема виведено види нового покоління різних шляхів використання та сортові технології їх культивування; технічні коноплі ростуть переважно для одержання насіння, у способах збору зроблено наголос на експлуатації сільськогосподарської техніки загального призначення, а в переробці — на виготовленні короткого волокна.
Зазвичай коноплі — це волокниста рослина багатоцільового застосування (для отримання стебел, волокна чи зерна), однак останнім часом вона стає необхідною як харчова та олійна, біоенергетична та медична культура. Відмічається спеціалізація у створенні та впровадженні видів за напрямами господарського вжитку, що допомагає у формуванні сировинної бази для ефективної організації різнопланових виробництв, зокрема, біоенергетичних і текстильних виробів, продуктів збалансованого харчування, гігієнічних і косметичних товарів, медикаментів і т. д.
Коноплі — культура з нульовими відходами, оскільки абсолютно всі частини рослин придатні для перероблювання та виготовлення великого асортименту продуктів.
В результаті вирощування цієї культури отримують відновлювану екологічно-чисту біопродукцію. Саме в умовах раціонального природокористування вирощування технічних конопель потенційно посприяє розвитку сільських територій на принципах екологічності, енергонезалежності та енергоефективності. Значущість, соціальна і економічна важливість створення та впровадження у сільськогосподарське виробництво конкурентоспроможних сортів конопель також визначається проголошеними цілями стабільного розвитку України, особливо в частині досягнення харчової безпеки, поліпшення харчування та сприяння розвитку сільського господарства та інновацій, забезпечення здорового способу життя, доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії, забезпечення екологічної стійкості населених пунктів, забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробництва, вжиття термінових заходів щодо боротьби зі зміною клімату та її наслідками, захисту і відновлення екосистем і сприяння їх раціональному застосуванню, зупинення і повернення назад процесу деградації земель тощо.
Коноплі — культура безвідходного виробництва, бо виключно усі частини рослин придатні для переробки і виготовлення широкого асортименту продукції
У зв’язку з всесвітньою енергетичною кризою, потребою у збереженні частини лісів у структурі екологічно стабільних територій та оптимізації співвідношення екологічно нестійких земель до площ стабільних сільськогосподарських угідь перспективним став напрям використання біомаси конопель як енергетичної сировини, оскільки за теплотворною здатністю стебла конопель трохи поступаються кам’яному вугіллю, але перевищують аналогічний показник для м’яких порід дерев і торфу. Застосування стебел конопель на енергетичні потреби є багатообіцяючим напрямком ще й тому, що існує можливість використовувати на пальне як усе стебло, так і його окремі компоненти, наприклад, кострицю, яка утворюється в процесі переробки, чи рослинні залишки, які залишаються після збирання насіннєвих посівів. Коноплі здатні накопичувати загальну біомасу до 20 т і більше, яка може бути використаною для виробництва енергії у таких напрямах: спалювання для обігрівання приміщень чи вироблення електричної енергії; виробництво з біомаси штучного газу; отримання з олії конопель дизельного пального; виробництво гідролізного (ферментного) спирту з целюлози; отримання біогазу (під час анаеробних процесів) та збагаченого нітрогеном органічного добрива. Коноплі є конкурентоспроможними, у порівнянні з іншими біоенергетичними культурами, наприклад кукурудзою і цукровими буряками, саме при виробництві біогазу і багаторічними рослинами при виробництві твердого біопалива, оскільки дають високі врожаї біомаси і добрий питомий вихід метану з потенціалом збільшення за умови попередньої обробки.
У конопель немає несумісності з іншими сільськогосподарськими культурами, майже немає спільних шкідників і хвороб, тому вони можуть входити до будь-яких сівозмін і значно урізноманітнювати їх. Крім того, вони є добрим попередником для багатьох культур в ланках сівозмін, оскільки покращують структуру ґрунту, не зменшують вміст гумусу, сприяють зменшенню хімічного навантаження на довкілля, тому що в наступній ланці сівозміни часто зникає потреба у застосуванні засобів захисту від бур’янів, шкідників чи хвороб. Коноплі мають ґрунтозахисну здатність, яка знаходиться приблизно на одному рівні зі стернею озимих культур, ячменем, просом і вівсом, поступаючись лише багаторічним травам і озимим зерновим, тобто включення конопель у сівозміни досить позитивно сприяє охороні ґрунтів і від водної ерозії.
Активно вивчаються фітомеліоративні властивості рослин конопель — їх здатність до накопичення важких металів.
У конопель відсутня несумісність з іншими сільськогосподарськими культурами, майже немає спільних шкідників та хвороб, тому вони можуть входити до будь-яких сівозмін і значно урізноманітнювати їх
Саме коноплі є одним з небагатьох видів рослин, що здатні рекультивувати забруднені та виведені з обороту землі і таким чином покращувати екологічний стан довкілля, зокрема встановлено, що саме коноплі досить толерантні до токсичності Cd і придатні для вирощування на Cd-забрудненому ґрунті, чи іншими важкими металами (As, Pb, Ni, Hg). Також обґрунтовано доцільність вирощування конопель на радіоактивно забруднених ґрунтах як один з методів відновлення цих територій і з точки зору можливостей їх раціонального сільськогосподарського використання.
Постійно зростає інтерес до переорієнтації технічних конопель як культури медичного напряму використання, оскільки непсихотропні канабіноїди мають ряд лікувальних властивостей проти важких хвороб чи подолання їх симптомів.
Сорти такого типу повинні мати високий вміст канабідіолу, канабігеролу, канабіхромену чи інших непсихотропних канабіноїдів, і одночасно не містити (чи містити не вище 0,2 %) тетрагідроканабінолу.
Відповідно з цим у вітчизняній науці уточнюються методи і напрями селекції. Актуальними залишаються як традиційні методи селекції, так і нові способи, які повинні забезпечити подолання негативного впливу абіо- й біотичних стресів та створення на цій основі стабільних і пластичних сортів. Так, у світовій селекційній практиці сформувались наступні мета й основні завдання сучасної селекції конопель: збільшення врожайності волокна і його якості, стебел, насіння, контроль за ознаками однодомності і вмістом канабіноїдних сполук, стабілізація тривалості вегетаційного періоду і створення стійкого до шкідників і хвороб вихідного матеріалу. При цьому основними класичними методами селекції цієї культури є масовий та індивідуальний відбір, кросбридинг, інбридинг і гібридизація, штучно індукований мутагенез. Додатково розробляються біотехнологічні методи селекції і молекулярні технології, зокрема використання генетичних маркерів для маркування селекційних ознак і добору, однак розробка останніх ще розвивається і знаходиться на початкових етапах впровадження. Зважаючи на окреслені напрями селекційно-генетичних інновацій та виділені напрями селекції, перед вченими постає важливе завдання розширення сортової різноманітності культури конопель, оптимізуючи та прискорюючи при цьому селекційний процес. З цією метою в останнє десятиріччя в Інституті луб’яних культур НААН розроблено методологію використання самозапилених ліній та гібридизації в селекції однодомних конопель, створено низку сортів — Лірина, Глесія, Афіна, Глухівські 51, Деметра та ін.
В останнє десятиріччя в Інституті луб’яних культур НААН розроблено методологію використання самозапилених ліній та гібридизації в селекції однодомних конопель, створено низку сортів — Лірина, Глесія, Афіна, Глухівські 51, Деметра та ін.
Ґрунтово-кліматичні умови України сприятливі для вирощування конопель звичайних, але однією із причин, що лімітує отримання стабільних врожаїв культури, є її пошкодження фітофагами, особливо на початкових етапах органогенезу. Головним шкідником у травостої агробіоценозу конопель звичайних є спеціалізований фітофаг — конопляна блішка (Psylliodes attenuata Koch.), частка якої складає більше 50 % загальної кількості комах.
Селекціонери зосереджують увагу на створенні генотипів з наступними характеристиками: скоростиглість та інтенсивний стартовий ріст (чим швидше рослина проростає і досягає фази стійкості до шкідників, тим менше шкоди завдає блішка), толерантність до пошкоджень листя на початкових фазах онтогенезу (деякі сорти здатні швидко відновлювати вегетативну масу навіть після часткового пошкодження листової пластини), значна опушеність листків завдяки збільшенню кількості цистолітових волосків (ускладнює роботу харчового апарату комах) та ін.
На нинішньому етапі неможливо працювати з цією культурою без впровадження нових сортів та агрозаходів, спрямованих на збільшення врожаю та його якісних показників, тому розроблення системи технології вирощування та захисту конопель звичайних від шкідливих організмів є досить важливою. Доцільно застосовувати ранній посів (посів у ранні строки дозволяє уникнути піку масового виходу блішки з місць зимівлі, ранні сходи формуються до початку активного живлення шкідника), густі посіви зменшують привабливість для блішки та зменшують площу, придатну для відкладання яєць, обробка міжрядь або підгортання може порушити місця перебування шкідника, позакореневі підживлення сприяють інтенсивному росту конопель, дотримання науково обґрунтованих сівозмін (не варто сіяти після культур, на яких теж зустрічається блішка) тощо.
Потепління клімату сприяє швидшому розвитку окремих стадій конопляної блішки. Так, період розвитку популяції фітофага з моменту виходу з місць зимівлі до появи молодих жуків скоротився приблизно на декаду. Також відбувається зміна домінант у структурі ентомокомплексу конопляного поля. Так, нарощується щільність популяції конопляної блішки, зростає роль конопляної плодожерки, яка розширює свою зону шкідливості на північ. Зменшення обробітку ґрунту та спрощення технології вирощування конопель звичайних сприяють підвищенню щільності популяцій ґрунтових шкідників.
Ґрунтово-кліматичні умови України сприятливі для вирощування конопель посівних, але однією із причин, що лімітує одержання сталих урожаїв культури, є її пошкодження фітофагами,особливо на перших етапах органогенезу
На пошкодженість рослин конопель звичайних домінуючими шкідниками впливали погодні умови року та сортові особливості, але найбільш екологічно орієнтованим хімічним захистом культури від шкідників є передпосівна обробка насіння інсектицидами порівняно з обприскуванням посівів, яка забезпечує високу ефективність проти домінуючих фітофагів і при цьому повністю зберігає корисну ентомофауну на поверхні ґрунту.
Щоб зменшити негативний вплив шкідників на конопляний агроценоз, доцільно поєднувати агротехнічні, біологічні чи хімічні та селекційні заходи в єдину систему інтегрованого захисту.
В. Кабанець, доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент НААН, Інститут луб’яних культур НААН