Сьогодні, беручи до уваги зміни кліматичних умов в усіх регіонах України, перед фахівцями із селекції овочевих культур постає важливе завдання – створювати та впроваджувати в агровиробництво не лише високопродуктивні генотипи рослин, які мають комплекс цінних господарських ознак та морфологічно-ідентифікаційних параметрів, а й ті, котрі демонструють високу адаптивність до несприятливих факторів, пов’язаних із прискореною динамікою погодних умов.
Разом з тим, у розмаїтті овочевих культур особливе місце займають старовинні локальні сорти, що дійшли до наших днів, внесені до Державного реєстру видів рослин, придатних для культивування в Україні, і підтримуються науковими установами. До таких належить сорт огірка Ніжинський місцевий, виведений народною селекцією у місцевості поблизу м. Ніжин Чернігівської області (Україна). Протягом кількох століть він був зразком засолочного типу. На основі цього сорту розвинулося славетне ніжинське огіркове виробництво. Підтримка й збереження оригінального сорту здійснюється на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України в селі Крути Ніжинського району Чернігівської області, тобто в історичному місці виникнення сортопопуляції.
Сорт огірка Ніжинський місцевий є типовим представником давніх локальних сортів овочевих рослин. Такі сорти з наукового та практичного погляду є дуже цінним матеріалом, оскільки вони являють собою форми, які майже не зазнали впливу сучасної селекції, а отже, є потенційними джерелами цінних для селекції ознак і можуть відігравати важливу роль у сучасній селекції рослин. Тому такі форми повинні бути об’єктами пошуку, колекціонування і мобілізації у зібраннях вихідного матеріалу з подальшим вивченням і залученням у селекційний процес. Важливим є також відшукування зразків невідомого походження, але які тривалий час вирощувалися в певному регіоні, тобто адаптовані до місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Вони є потенційними джерелами цінного біохімічного складу, товарних і смакових властивостей, стійкості до абіотичних стресових факторів, невибагливості до умов вирощування тощо.
Пам’ятник ніжинському огірку розміщений у скверику біля будівель Ніжинського консервного заводу (вул. Шевченка, буд. 160), який є основним виробником відомої в Україні та за її межами продукції. Автором проєкту є місцевий художник Леонід Воробйов
Ніжинський місцевий огірок був і лишається взірцем сортів засолочного типу. Це основа колишнього процвітаючого виробництва в регіоні, без перебільшення – один із національних брендів, знаних у світі. Звісно, слід ураховувати, що старовинні сорти мають певні негативні риси, характеристики, що стали причиною їхнього занепаду, а часто, на жаль, і повної втрати для майбутніх поколінь. Це, зазвичай, нижча врожайність, отже, – неконкурентоспроможність порівняно із сучасними комерційними сортами та гібридами; слабка пристосованість у разі перенесення в інші регіони для промислового вирощування; схильність до ураження хворобами, поширеними на територіях, віддалених від аборигенного ареалу. З-поміж особливостей Ніжинського місцевого огірка, що знижують конкурентоспроможність популяції, можна виокремити: велику кількість чоловічих квіток на рослині (спочатку – тільки рясне цвітіння), швидке переростання плодів, пожовтіння на сонці, низьку їх транспортабельність через тонку та ніжну шкірку, залежність обсягу кондиційних плодів від коливань температури та вологості, низький вихід фракцій «корнішони» та «пікулі» тощо. У минулому столітті в зоні поширення Ніжинського місцевого огірка було прийнято споживати великі огірки, так званої «водянки», до пожовтіння: свіжими їх очищали від шкірки, зменшуючи гіркоту, яка могла виникати за спекотної сухої погоди, і ними наповнювали великі діжки прямо в льохах.
Зрозуміло, для конкурентоспроможності продукції нині варто продавати її трохи дорожче, з «брендовою» націнкою за якість і смак. Серед переваг, крім смакових і технологічних якостей, можна назвати здатність витримувати низькі температури на початку вегетації, у травні-червні, коли види іноземної селекції можуть, за нашими спостереженнями в колекційному розсаднику, навіть повністю гинути; і стійкість до пероноспорозу низка поширених в Україні іноземних сортів уже поступаються Ніжинському місцевому, опірність якого щороку, з кожним розмноженням сорту, завдяки постійним цілеспрямованим доборам, зростає.
Сорт у 2016 році офіційно внесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, а підтримувачем сорту визнано Дослідну станцію «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це своєрідний документ, що підтверджує його існування як оригінального сорту, за тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними характеристиками та властивостями
Сорт у 2016 році офіційно внесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, а підтримувачем сорту визнано Дослідну станцію «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це своєрідний документ, що підтверджує його існування як оригінального сорту, за тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними характеристиками та властивостями
Сьогодні пошук, охорона та популяризація старовинних локальних сортів рослин – це всесвітній тренд. Цим займаються не лише наукові центри, а й великі спільноти, фонди, організації з розвиненою мережею по всьому світу. Науковці Дослідної станції «Маяк» ІОБ НААН, за можливості, також долучаються до цієї роботи. Так, сорт внесено до каталогу «Ковчег Смаку» (Ark of Taste), який є одним із провідних проєктів Міжнародної некомерційної організації Slow Food в Україні. Це своєрідна Червона книга харчових продуктів, до якої заносять локальні продукти й традиційні методи їхнього приготування, що перебувають під загрозою зникнення. Проєкт «Ковчег Смаку», започаткований у 1996 році, має на меті допомогти дрібним виробництвам, яким загрожують промислове сільське господарство, погіршення екології та нівелювання смаків. Наукова комісія «Ковчега Смаку» знаходить і реєструє рідкісні продукти, рослини та породи тварин із достатнім потенціалом. При цьому вона керується такими критеріями: унікальний смак, зв’язок із територією, традиційність виробництва, непромисловий характер виробництва, ризик зникнення. Сьогодні електронний каталог «Ковчег Смаку» вже містить понад тисячу харчових продуктів із багатьох країн світу. Слоуфуд – антиспоживацький рух, що підтримує місцеві продукти та традиційну їжу, позиціонується та просувається як альтернатива фаст-фуду, прагне зберегти традиційну та регіональну гастрономічну культуру й заохочує розведення сільськогосподарських рослин, насіння та худоби, притаманних місцевій екосистемі, і спрямований проти глобалізації сільськогосподарської продукції.
Крім того, в Україні розпочато роботу на державному рівні щодо визначення товарів, що мають виключно українське походження. Ніжинський місцевий огірок цілком відповідає цим критеріям, оскільки, згідно із Законом України «Про правову охорону географічних зазначень» (Закон України…), «географічне зазначення – найменування місця, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території; географічне місце – будь-який географічний об’єкт з офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо»…
Справжньою трагедією для сорту став 1985 рік, коли почався занепад огіркового виробництва в регіоні через поширення захворювання пероноспорозу (несправжньої борошнистої роси). Сорт огірка Ніжинський місцевий, а також більшість сортів, які вирощували на той час, виявилися нестійкими до цієї хвороби. З метою збереження сорту огірка Ніжинський місцевий проводилися дослідження та пошукові роботи низкою науково-дослідних і навчальних установ у регіоні, але дійсно масштабна відновлювальна робота, що завершилася успіхом, була проведена лише на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН.
Сорт Ніжинський місцевий середньопізній: від висівання до початку плодоношення – 48 діб, насіння дозріває через 95–110 діб. Тривалість плодоношення – 32 доби. Врожайність плодів – 25 т/га
Сорт Ніжинський місцевий було виключено з Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, як сорт, фактично втрачений у державі. Звісно, така доля сорту, без перебільшення гордості вітчизняної народної селекції, не могла задовольнити ані виробників, ані науковців. І в 2009 році за активного сприяння тодішнього Президента НААН М. В. Зубця науковці установи активізували дослідження зі збереження надбання українського народу. Хоча, слід сказати, і до того часу робота з популяцією в установі не припинялася жодного року. Свого часу, в період епіфітотії, значний внесок у збереження та підтримку сорту зробили Жовнер І. М., тодішній заступник директора з наукової роботи, та селекціонери Петренко М. П., Позняк О. В., згодом долучилися Птуха Н. І., Несин В. М. Щороку висівали насіння і досліджували популяцію поза тематичним планом, без замовлення чи плану, щоб зберегти цінний матеріал.
Сорт у 2016 році офіційно внесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, а підтримувачем сорту визнано Дослідну станцію «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це своєрідний документ, що підтверджує його існування як оригінального сорту, за тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними характеристиками та властивостями. На стародавні локальні сорти майнові права інтелектуальної власності не поширюються, патент не видається, оскільки власником цього сорту є народ України. Це була знакова подія не лише для установи, а й, без перебільшення, державного значення. Адже для практичного використання було збережено вікове надбання нашого народу. З нагоди поновлення сорту Ніжинський місцевий у Державному реєстрі в установі у 2017 році було проведено Міжнародну науково-практичну конференцію «Огірок: досягнення і проблемні питання генетики, селекції, сортознавства, насінництва, технології вирощування і переробки плодів», присвячену цій події.
Сорт Ніжинський місцевий середньопізній: від висівання до початку плодоношення – 48 діб, насіння дозріває через 95–110 діб. Тривалість плодоношення – 32 доби. Врожайність плодів – 25 т/га. Стійкість проти пероноспорозу помірна – 5 балів. Смакові якості свіжих і солоних огірків високі – 5 балів. Стебла розгалужені, завдовжки 1,4–2 метри, листки середнього розміру з виїмчастими краями. Зав’язь видовжено-яйцеподібна та циліндрична зі щільним опушенням чорного кольору. Плід-зеленець видовжено-яйцеподібний, у поперечному перерізі – тригранний. Ребристість виражена добре. Горбки середнього розміру та великі. Забарвлення плодів зелене, з повздовжніми смугами до 1/4–1/3 їхньої довжини. Зеленець завдовжки 11 см, у поперечному перерізі завширшки 4,4 см, індекс форми – 2,5. Плоди-насінники коричневого кольору, сітка з вічками середніх або великих розмірів.
Досвід вирощування без застосування фунгіцидів, супутні дослідження та безперервні добори стійких генотипів сорту огірка Ніжинський місцевий підтверджують високу адаптивність популяції до абіотичних факторів довкілля, зокрема й до змін клімату в регіоні (тривалі посушливі періоди, різкі коливання нічних і денних температур тощо). Отже, стародавні локальні сорти рослин за належної науково-практичної підтримки сьогодні є затребуваними на ринку продукції та цілком конкурентоспроможними для освоєння в агроформуваннях будь-яких форм власності та господарювання і в приватному секторі.
О. Позняк, молодший науковий співробітник, Н. Птуха, науковий співробітник
Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України