Олійний льон є однією з найдавніших і досить перспективних культур, зерно якої широко застосовується в різних сферах: промисловій, харчовій, лікарській. Крім того, він є гарним попередником для багатьох агрокультур і характеризується високою прибутковістю виробництва.
У 2025 році в Канаді збільшили площі посіву під олійний льон зі 185 тис. га до 251 тис. га, а в Сполучених Штатах вони подвоїлися — з 75 тис. га до 152 тис. га. У рф посіви олійного льону також зросли до 1,7 млн га проти 1,67 млн га минулого року, а очікуваний збір може сягнути 1,6 млн тонн порівняно з 1,35 млн тонн у 2024 році.
Протягом останніх років в Україні фіксувався помітний спад у вирощуванні льону, але зі збільшенням попиту на насіння льону на міжнародному та внутрішньому ринках поступово зростає й цікавість аграріїв до цієї культури. Проте й нині в Україні олійний льон залишається спеціалізованою культурою, а виробництво схильне до коливань через вплив ринкових чинників і клімату. Від 2020 року почалося стійке збільшення посівних площ. Зростанню сприяє попит з боку ЄС головного імпортера льону. Згідно з інформацією Світлани Купрєєвої, аналітика олійного сектору з компанії УкрАгроКонсалт, у 2024/25 МР спостерігається часткове відновлення врожайності, хоча вона все ще нижча за можливості культури. Сукупний збір льону у 2024/25 МР оцінюється в понад 66 тис. т, що є найбільшим показником з 2017/18 МР. Визначальним стало поєднання збільшення площ і поліпшення врожайності. Експорт і надалі є головним рушієм ринку — більше ніж 80 % врожаю українського льону у 2024/25 МР відправляється за кордон. За період війни ця частка збільшилася більш ніж удвічі.
Головний напрям реалізації льону — ЄС (Італія, Польща, Бельгія провідні імпортери). З початком повномасштабної війни країни ЄС суттєво скоротили закупівлі російського льону, переорієнтувавшись на альтернативних постачальників з України, Казахстану та Канади.
Після піку експорту у 2023/24 МР (понад 70 тис. т) у 2024/25 МР відвантаження зменшились приблизно на 24 %.
Український ринок олійного льону вступає у фазу стабільного поновлення. Культура поступово повертає позиції в структурі посівів, формуючи нову нішу для малих і середніх агровиробників. За умови підтримки експорту та розвитку переробки, льон здатний закріпитися як багатообіцяюча альтернативна культура для північних регіонів країни, які дедалі частіше стикаються з погодними ризиками.
Завдяки своїм біологічним особливостям та екологічній адаптивності, олійний льон можна культивувати в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. На цей час основні його насадження розташовані в південних і східних степових регіонах (Запорізька, Миколаївська, Херсонська області), хоча останнім часом площі під цією культурою збільшуються й у Лісостепу (в областях центрального регіону).
Прогрес галузі льонарства в нинішніх умовах неможливий без виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції, яка б користувалася попитом на вітчизняному та іноземному ринках. Це значною мірою залежить від застосування нових видів льону та економічно вигідних технологічних методів вирощування.
Сучасна технологія культивування олійного льону — це мінімізована енерго-, ресурсозберігаюча та екологічно безпечна технологія. Головні агротехнічні заходи культивування олійного льону такі: попередник, обробка ґрунту, удобрення, підготовка насіння, терміни та способи посіву, норми висіву, догляд за посівами, методи збирання врожаю.
Агротехніка вирощування олійного льону не є складною
Розміщення в сівозміні. Культивування олійного льону на одному й тому самому полі викликає зменшення його врожайності внаслідок впливу ендогенних (кореневих виділень) та екзогенних (патогенів бактерій і грибів) факторів, скупчення в ґрунті збудників фузаріозу, стеблової гнилі льону та інших захворювань, які зберігають свою ґрунтову життєздатність протягом семи років. У сівозміні льон дозволено повертати на те саме поле не раніше ніж через шість — вісім років.
Найкращими попередниками льону олійного є пшениця озима та яра по чорному пару, картопля, баштанні культури. Не радять сіяти льон після соняшнику, кукурудзи, капустяних, а також повторно після льону. Під час вибору попередників для олійного льону потрібно враховувати його незначну стійкість до вилягання та конкурентоспроможність до бур’янів, надаючи перевагу рослинам, які не залишають багато азоту та органічних залишків у ґрунті.
Олійний льон завчасно звільняє поля, тому є гарним попередником для озимих і ярих культур.
Вирощування льону олійного на одному й тому самому полі спричиняє зниження його врожайності
Обробка ґрунту. Обробку ґрунту спрямовують на накопичення та збереження вологи, усунення бур’янів, якісне загортання в ґрунт органічних залишків і мінеральних добрив, надання йому сприятливого для льону механічного стану, вирівнювання поверхні поля та ущільнення ріллі з метою загортання насіння олійного льону під час посіву на невелику рівномірну глибину, забезпечивши цим дружні та повні сходи. Залежно від природно-кліматичних умов, типу ґрунту, попередника, характеру та рівня забур’яненості поля основна обробка ґрунту під льон може бути з використанням плуга або без нього.
Основна обробка ґрунту. Після збирання попередника проводять лущення стерні на глибину 6–8 см дисковими інструментами, через 10–12 днів після цієї операції проводять основну обробку ґрунту (оранка на глибину 23–25 см). Після появи сходів бур’янів, до настання заморозків, необхідно здійснити дві-три культивації.
На полях, забруднених багаторічними бур’янами, стерню лущать двічі: за кореневищного типу забур’яненості — дисковими лущильниками у двох протилежних напрямках на глибину 10–12 см, за коренепаросткового — перше лущення проводять дисковими лущильниками, друге — лемішними. Орють у кінці вересня — на початку жовтня на глибину 20–22 см. У разі тривалої теплої осені, що сприяє відростанню бур’янів, особливо однорічних, після зяблевої оранки поле додатково культивують або боронують.
За розміщення олійного льону після просапних попередників обмежуються тільки зяблевою оранкою без попереднього лущення або застосовують безплужний обробіток. Весняна оранка навіть у комбінації плуга із кільчасто-шпоровим котком негативно впливає на врожайність.
У степових регіонах, де ґрунти схильні до ерозії, використовують безплужний обробіток. За необхідності в системі основної обробки ґрунту вносять гербіциди суцільної дії: Ураган Форте 500 SL (24 л/га), Раундап (25 л/га) та ін.
Ранньовесняна обробка ґрунту. Зерно льону для появи дружніх сходів потребує дрібногрудкуватої структури ґрунту. Тому вона складається у звичайному закритті вологи та культивації з боронуванням на глибину 5-6 см (а під час внесення мінеральних добрив на 8-10 см) та в передпосівній культивації на глибину не більше ніж 5-6 см із подальшим коткуванням кільчасто-шпоровими котками. Гарну якість передпосівної обробки ґрунту забезпечують комбіновані агрегати, які одночасно якісно розпушують посівний шар, ущільнюють і вирівнюють поверхню ґрунту.
На легких ґрунтах передпосівну обробку ґрунту проводять також із використанням зчіпки важких, середніх і легких борін у два-три сліди на глибину загортання насіння (до 2 см).
Удобрення. Рослини олійного льону мають короткий вегетаційний період, у кореневої системи досить слабка всмоктувальна здатність, тому культура добре реагує на внесення мінеральних добрив. Доза добрив залежить від попередників: після стерньових — N45-60P60K45-60, після просапних культур — N30-45P60K60. Фосфорні та калійні добрива вносять під основну обробку, азотні — навесні, під передпосівну культивацію, приділяючи особливу увагу рівномірності їх внесення.
Правильне визначення доз азотних добрив має вирішальне значення під час вирощування олійного льону. Перевищення доз внесення азотних добрив негативно впливає на стійкість культури до вилягання. Збільшені дози азоту знижують вміст жиру в насінні за збільшення кількості протеїну, затримується формування бутонів і квіток, дозрівання відбувається нерівномірно, що ускладнює збирання культури олійного льону.
Окрім макроелементів, льон у процесі свого росту потребує також бору, марганцю, цинку, кобальту, міді та інших мікроелементів. Кожен із них відіграє важливу роль у рослинному організмі та є необхідним для нормального росту й розвитку культури.
Сорти. Усі сучасні сорти олійного льону, внесені до Державного Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, належать до різновиду льону-кучерявця. Їх потенційна врожайність становить 2,0–2,5 т/га. Правильний вибір сортів олійного льону має вирішальне значення для його успішного культивування.
До Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на сьогодні внесено 31 сорт олійного льону (кучерявця). Здебільшого це вітчизняні сорти, сформувалася чітка тенденція до монопольного становища вітчизняної селекції на ринку насіння олійного льону, а позиції іноземних селекційних компаній значно поступаються за критерієм кількості сортів. Так, власниками сортів Світлозір, Айсберг, Дебют, Ківіка, Південна ніч, Вогні Дніпрогесу, Водограй, Запорізький богатир, Патріций, Живинка, Добродар, Лінсан є Інститут олійних культур НААН; сортів Аквамарин, Еврика, Північна зірка, Блакитно помаранчевий, Симпатик, Альбіон, Ланселот — ННЦ «Інститут землеробства НААН»; Айвенго — «Всеукраїнський науковий інститут селекції (ВНІС)», Антант — Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН України; Парус, Дунай — ТОВ «Терра-Юг Україна»; Лібра — селекції Нідерландів, а сорт Лірина — Німеччини.
Сорти Ківіка, Південна ніч рекомендовані для культивування в Степу України; Айсберг, Дебют, Лірина та інші — для всієї території України.
Посів. Насіння льону за два-три місяці до посіву протруюють препаратами Вінцит 050 CS, КС (1,5-2,0 л/т), Вітавакс 200 ФФ (1,5–2,0 л/т), Круїзер 600 FS, ТН (2,0 л/т), Модесто Плюс 510 FS, TH (16,7 л/т) із додаванням мікроелементів: борної кислоти (1,5 кг/т), сірчанокислої міді та сірчанокислого цинку (обох — по 2 кг/т).
За два-три місяці до сівби насіння льону протруюють
Посів олійного льону проводять якомога раніше, одночасно з ранніми ярими культурами. Під час посіву в ранні терміни в рослин льону краще розвивається коренева система, вони швидко ростуть і випереджають у розвитку бур’яни. Вегетація рослин відбувається у сприятливіших умовах із відносно невисокою температурою повітря та достатньою вологістю ґрунту, вони стійкіші до ураження захворюваннями й вилягання, швидше достигають.
Сіють льон звичайним рядковим методом зерновими сівалками, які мають анкерні сошники, з міжряддям 15 см та нормою висіву 5–7 млн схожих насінин на 1 га, або 50–70 кг/га. У разі використання олійного льону для виробництва волокна та олії норму висіву збільшують на 10–15 кг. Насіння олійного льону висівають на глибину 3-4 см за умови якісної підготовки ґрунту та достатнього вмісту вологи в ньому, а за посушливих умов — на глибину до 5 см.
Урожайність олійного льону безпосередньо залежить від густоти стояння рослин. Зі складових урожайності цієї культури найбільше значення має кількість коробочок на рослині, тобто, на відміну від льону-довгунця, він потребує достатнього розгалуження (а отже, утворення більшої кількості коробочок) для високої врожайності насіння. Гілкування та утворення більшої кількості коробочок від’ємно корелює з кількістю рослин на 1 м2, тому надмірно великі норми висіву насіння негативно впливають на врожайність насіння.
Під час вирощування олійного льону на родючих ґрунтах слід обирати більшу, а на бідних — меншу норму висіву насіння, що пов’язано зі зменшенням польової схожості насіння за умов збільшеної концентрації ґрунтового розчину. Для широкорядного способу посіву норма висіву становить 3,0–4,0 млн/га, або 30–35 кг/га. У разі вирощування олійного льону для виготовлення волокна та отримання олії (зазвичай, сорти різновиду межеумок) норму висіву збільшують на 10–15 кг/га.
Догляд за посівами. Догляд за посівами олійного льону передбачає низку агротехнічних заходів, які сприяють одержанню вищого врожаю. Після посіву посіви коткують кільчасто-зубчастими котками. Першою операцією з догляду за посівами є руйнування ґрунтової кірки. На вузькорядних посівах проводять боронування райборінками впоперек напрямку рядків. Якщо насіння ще не проросло, то кірку руйнують кільчасто-шпоровими котками. Надалі догляд за льоном полягає в усуненні бур’янів, шкідників і хвороб, підживленні льону, застосуванні заходів для запобігання втратам урожаю від вилягання.
У зв’язку з повільним ростом рослин льону аж до фази бутонізації необхідно піклуватися про чистоту посівів. Найдієвішим методом усунення бур’янів є обробка гербіцидами, передбаченими Реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, або їх баковими сумішами залежно від видового складу бур’янів, такими як: Агрітокс, Ачіба, Базагран М, Барклей Галлап 360, Гроділ Максі 375 ОD, Лонтрел Гранд, Фюзілад Форте 150 ЕС, Пік 75 WG, Шогун, Шедов, Центуріон, Хармоні 75 та ін. Обробку найкраще проводити у фазі «ялинки» за висоти рослин 312 см. Обробляти гербіцидами посіви краще за температури 15…20 °С.
У зв’язку з повільним ростом рослин льону аж до фази бутонізації слід дбати про чистоту посівів
Олійний льон доволі слабко уражається захворюваннями та пошкоджується шкідниками. Рівень ураження посівів за роками суттєво змінюється залежно від кількості вологи, тепла та загальної культури землеробства. Шкідливість і розмах поширення окремих видів шкідників і захворювань неоднакові в різних ґрунтово-кліматичних зонах. За сухих і жарких умов посіви олійного льону більше пошкоджуються шкідниками, а за вологих і прохолодних — грибковими захворюваннями. Застосування фунгіцидів та інсектицидів не завжди виправдовує себе, що особливо стосується боротьби з грибковими збудниками.
Олійний льон в усі фази росту може пошкоджуватися шкідниками: льоновою блішкою, льоновим трипсом, плодожеркою, гусеницями люцернової совки, лучного метелика та совки-гамми та ін. В Україні зафіксовано приблизно 30 видів шкідників, з яких 16 вважають найнебезпечнішими.
Гусениці плодожерки, розвиваючись усередині коробочок олійного льону, пошкоджують насіння, а гусениці совок поїдають листя, квітки, коробочки. За масового розмноження вони завдають великої шкоди посівам.
Головними заходами захисту від шкідників є якісна обробка ґрунту, ранні терміни посіву, усунення бур’янів, дотримання просторової ізоляції посівів (не менше ніж за 2 км від полів, де культивували льон попереднього року), знищення післязбиральних залишків (недорозвинених стебел льону, коробочок), обробка поля хімічними засобами — інсектицидами (наприклад, Карате Зеон 050 CS (0,1–0,15 л/га), Ф’юрі (0,1–0,15 л/га) та ін.).
Значної шкоди посівам олійного льону можуть завдавати хвороби, які зменшують урожай і погіршують якість продукції. В окремих випадках вони призводять до значного зрідження посівів або повної їх загибелі. Олійний льон найчастіше уражається фузаріозом, поліспорозом, іржею, актракнозом, бактеріозом та ін. Для захисту від них посіви обробляють фунгіцидами: хлорокисом міді (2,2 л/га), Фундазолом ЗП (1,0 л/га) та ін.
Профілактичними заходами проти хвороб є ретельне очищення насіння, посів в оптимальні терміни, передпосівне протруювання насіннєвого матеріалу (за два — шість місяців до посіву).
Але найефективнішими засобами захисту рослин від бур’янів, шкідників і хвороб може бути тільки поєднання агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.
Способи збирання олійного льону
Збирають олійний льон прямим комбайнуванням (однофазне збирання), двофазним збиранням і з використанням десиканту. Під час прямого збирання льону найкращою є фаза ранньої жовтої стиглості рослин, коли в посіві 25 % насіннєвих коробочок жовтого кольору і 75% — жовто-зеленого.
Для одержання насіння високої якості збирання олійного льону однофазним методом проводять за повної стиглості насіння. Час оптимального строку збирання настає, коли насіння в коробочках шелестить під час їх струшування та легко витирається з них пальцями. Разом із тим насіння олійного льону має сортотипове забарвлення та не роздавлюється між пальцями. Крім стиглості насіння, варто зважати на те, щоб солома до основи стебла була сухою. Перезрілі коробочки можуть відламуватись, але втрати насіння при цьому менші, ніж під час раннього обмолочування. Вологість насіння має бути в межах 8–13%. Висоту зрізу встановлюють так, щоб забезпечити ефективне забирання всіх льонових коробочок і водночас якомога менше зрізати соломи. Що менше соломи проходить через комбайн, то менші втрати насіння.
За прямого збирання льону оптимальною є фаза ранньої жовтої стиглості рослин
Під час скошування олійного льону у валки та обмолочування їх комбайнами значно поліпшується якість зібраної продукції та збільшується продуктивність комбайнів. Проте разом із тим зростає вартість проведення збиральних робіт, а за погіршення погодних умов — різко збільшуються втрати врожаю олійного льону під час обмолочування валків.
Скошування у валки починають за 10–12 днів до побуріння 50–75% коробочок за вологості насіння 25–35 %. Висота зрізування стебел — 12–14 см. Така стерня добре витримує масу щільного валка та забезпечує швидке й рівномірне його підсихання. Обмолочують валки через п’ять-сім днів за зниження вологості насіння до 12 %.
За пізнішого збирання різко збільшується ураженість насіння хворобами, а за більш раннього, коли 65–70 % коробочок ще зелені, втрата насіння збільшується до 65 %. Для зменшення втрат застосовують десикацію. Цей захід прискорює настання фази жовтої стиглості насіння, і початок збирання настає на дві — десять діб раніше. Для десикації вибирають препарати, які швидко підсушують листя, коробочки, чашолистки льону, котрі за теплої погоди буріють через одну-дві доби після застосування. Десикація полегшує механізоване збирання олійного льону та сприяє зменшенню втрат насіння.
Л. Губенко, канд. с.-г. наук