Зрошення — це вже не просто можливість, а нагальна потреба для отримання багатих урожаїв плодових культур. Саме тому так важливо розуміти, які параметри води, що використовується для цих цілей, є оптимальними.
Які ж критерії ключові та як їх можна скоригувати, розповідають фахівці компанії Ukravit.
«Вода для зрошення надходить із природних джерел, тому її показники формуються під впливом навколишнього середовища. Однак, за результатами лабораторних досліджень, ці показники цілком можливо коригувати. Для зрошення садів визначальними є pH, електропровідність, мінералізація, а також вміст карбонатів, гідрокарбонатів, магнію, натрію, калію, сульфатів та хлоридів», — пояснює доктор сільськогосподарських наук, агрохімік Ukravit Дмитро Котельников.
Зокрема, за словами фахівця, оптимальний рівень pH води має знаходитись у межах 6,0–7,0. Саме за таких умов більшість поживних речовин залишаються легкодоступними для рослин.
Електропровідність води за температури 25°С бажано тримати в межах до 1,3 дСм/м, а загальну мінералізацію — до 400 мг/л (допустимий максимум — до 1000 мг/л).
«Плодові культури вельми чутливі до хлоридів, тому їхній вміст у поливній воді не повинен перевищувати 150 мг/л, а сульфатів — 100 мг/л. Якщо pH води вищий за 7,5, наявність карбонатів створює ризик засолення ґрунту содою. Тому для води І класу якості такий показник є неприйнятним. Надлишок натрію, своєю чергою, спричиняє руйнування ґрунтових агрегатів, погіршує водопроникність і може призвести до осолонцювання», — зауважує Дмитро Котельников.
Тривале використання води з високим вмістом натрію негативно впливає на структуру ґрунту, пригнічує розвиток кореневої системи та здатність рослин засвоювати поживні речовини. Окремої уваги потребують залізо та марганець, адже їхнє випадання в осад може призвести до засмічення фільтрів, трубопроводів і крапельних систем.
Щоб мінімізувати ці ризики, Дмитро Котельников радить регулярно проводити аналіз води для зрошення в Ukravit Institute. Це не тільки допоможе тримати ситуацію під контролем, але й дозволить отримати фахові рекомендації щодо покращення якості води протягом вегетаційного періоду.
«У садівництві якість води для поливу доцільно перевіряти щонайменше тричі за сезон. Перший аналіз проводять на початку поливного періоду, коли починається зрошення, і мінералізація води зазвичай є найнижчою. Повторне дослідження роблять у середині сезону, переважно в червні-липні. Через високі температури та інтенсивне водоспоживання в цей час концентрація солей у воді, як правило, найвища. Третє дослідження здійснюють наприкінці поливного сезону, щоб мати дані для планування наступного року», — наголошує фахівець.
Вибір заходів для коригування якості води залежить від причини проблеми, додає Дмитро. Так, для видалення піску, мулу та інших механічних домішок застосовують фільтрацію. Якщо ж проблема у підвищеному вмісті заліза та марганцю, то ефективними будуть аерація, відстоювання та фільтрування.
При високому рівні pH та значному вмісті гідрокарбонатів проводять контрольоване підкислення. Для обмеження розвитку мікроорганізмів зменшують доступ світла, а за потреби застосовують хлорування або дозволені біоциди.
Для зниження загальної мінералізації використовують метод зворотного осмосу. Однак для великих обсягів води цей спосіб часто є економічно невигідним. Практичнішим рішенням може стати змішування такої води з водою вищої якості або зміна джерела зрошення. А для зменшення негативного впливу натрію на ґрунт рекомендується застосовувати гіпсування.
Олена Басанець, SuperAgronom.com