Україна переживає справжній бум лавандових полів, які за останні кілька років здобули величезну популярність. Ці ароматні плантації приваблюють туристів для фотосесій, їхні саджанці активно використовують для озеленення міст і селищ, а також з’являються підприємства, що спеціалізуються на виготовленні лавандової олії.
Журналісти LandLord. досліджували, які умови необхідні для розвитку бізнесу, пов’язаного з лавандою, за який термін він стає прибутковим, і чи надає держава підтримку таким підприємствам.
Хоча лавандові поля можна зустріти по всій Україні, найбільше їх зосереджено на півдні та південному заході країни, де кліматичні умови та ґрунт найбільш сприятливі для цієї культури. Фермери з Буковини поділилися своїм досвідом вирощування та реалізації лаванди: Віктор Гуцул, власник другого за величиною поля в Україні в селі Білівці Хотинського району, та Мирослава Мерешко, яка має поле в селі Магала Новоселицького району.
Лавандові поля – це бізнес, що вимагає значних інвестицій і не одразу окупається
Ідея створення лавандового поля виникла у 2019 році, розповідає Віктор Гуцул. Після консультацій з дружиною Ганною та вивчення інформації про вирощування лаванди, вони восени здійснили посадку саджанців, але, на жаль, вони не прижилися. Це означало значні збитки, враховуючи, що на гектар потрібно близько 14 тисяч кущів, а вони мали 16 гектарів.
Друга спроба у 2020 році виявилася успішнішою: 15 з 16 гектарів прижилися. У 2021 році було підсаджено рослини, що не прийнялися, і весь рік пішов на догляд. Прибутків ще не було. У 2022 році лаванда зацвіла, і постало питання про її подальшу переробку. Незважаючи на початок війни, вони продовжили роботу, знайшовши в Хорватії міні-завод для дистиляції. Проте, перший урожай довелося знищити через непридатну якість. Це був ще один урок, що виявив, як вони вчилися на помилках протягом понад трьох років.
Вони вирощують вузьколисту (англійську) лаванду, яка є лікарською рослиною, морозостійкою і добре пристосованою до українських широт. Зміни клімату та погодні примхи впливають на рослину. Наприклад, під час розпалу сезону переробки врожаю, дощ знижує вміст олії з півтора відсотка до одного, а також впливає на третину врожаю. Висока вологість на полях також небажана.
Цікавою особливістю цього року стало те, що різні кущі відцвіли не одночасно: одні вже відцвіли, інші були в піку цвітіння, а треті ще не розквітли. В ідеалі, цвітіння має бути синхронним для полегшення збору врожаю.
Віктор і Анастасія Гуцул
Перша повноцінна дистиляція відбулася у 2023 році, і наразі це вже третій сезон. Паралельно з переробкою, у 2023 році розпочався туристичний сезон. Попри початкову невизначеність щодо попиту, поля відвідали багато туристів. Також вони почали вирощувати та продавати власні саджанці лаванди, які користуються добрим попитом серед тих, хто бажає прикрасити свої ділянки, клумби та парки.
Таким чином, їхній бізнес охоплює три основні напрямки: туризм, продаж саджанців та виробництво лавандової олії.
Перші три роки лавандові поля не приносять прибутку
Визначення витрат на започаткування такого бізнесу залежить від багатьох факторів. По-перше, чи є земля власною, чи орендованою. По-друге, чи здійснюється посадка вручну, чи за допомогою спеціальних машин. Ручна посадка є більш трудомісткою, тоді як використання техніки вимагає її придбання, що є значною інвестицією.
Важливою є також вартість саджанців та умови домовленостей з постачальниками, адже на гектар потрібно близько 14 тисяч рослин, що потребує значних фінансових розрахунків.
Для роботи на полях потрібні працівники. Наразі постійного штату немає, люди наймаються на сезонні роботи в сусідніх садах та полях. Відсутність досвіду у найманих робітників стає певним викликом, вимагаючи додаткового навчання.
Після висадки поле потребує прополки та обробки міжрядь. Якщо немає відповідного обладнання, доводиться або його купувати, або орендувати. Це все – додаткові витрати, які потребують інвестування протягом перших щонайменше трьох років. Це постійні вкладення, як у рослинництві, так і в садівництві. Перші три роки – це інвестиції, а лише потім починається збір урожаю, але ще не прибутки.
Віктор Гуцул показує своє господарство
Виникають труднощі з налагодженням стабільного збуту олії, що уповільнює процес відшкодування інвестицій. Якби був надійний канал збуту олії, справи йшли б значно краще. В Україні бракує централізованої бази даних виробників, і пошук партнерів здебільшого відбувається через інтернет. Потужностей для великомасштабної переробки лаванди також практично немає. Тому напрямок, який міг би бути найприбутковішим, наразі поступається продажу саджанців і туристичній діяльності.
Туристичний потік зростає вже три роки поспіль. Для фотосесій достатньо невеликої частини поля, адже обхід 16 гектарів займає близько півдня, тоді як для фотографування вистачає гектара. Чим більша площа, тим ефектніші фотографії.
Експорт продукції також стикається з серйозними труднощами. Закордонні компанії віддають перевагу великим виробникам, ставлячись до невеликих господарств, таких як їхнє (16 гектарів – це небагато порівняно з 160), з певним скептицизмом. Хоча минулого року було здійснено невеликі продажі до Німеччини, це був поодинокий випадок, і наразі експорту немає.
Вирощування та продаж посадкового матеріалу є прибутковим, але дуже трудомістким напрямком. Це вимагає осінньої заготівлі живців, їх підготовки до зими, поливу, догляду навесні, а потім викопування та пакування для продажу. Це значний обсяг роботи.
Для досягнення рентабельності необхідно розробляти бізнес-модель, що спирається виключно на власні сили та ресурси.
Велика удача полягає в підтримці тестя, досвідченого фермера, який надає допомогу технікою та фінансами. Це стало основою для розвитку. Без такої підтримки, запуск бізнесу з нуля міг би зайняти багато років лише для відшкодування початкових вкладень.
Підтримка лавандового бізнесу з боку держави
Роль місцевої влади у підтримці бізнесу полягає насамперед у широкій рекламі, що особливо актуально на початку туристичного сезону. Така допомога є вагомою, адже звернення від міського голови мають більшу вагу, ніж від окремого підприємця.
Обласна та місцева влада також сприяють просуванню продукції за кордоном, беручи її на зустрічі та презентації. Фермери звертаються з проханням допомогти знайти надійних клієнтів, і влада реагує на ці запити. Здебільшого, вдається знайти покупців серед роздрібних торговців та невеликих підприємців, які займаються перепродажем. Однак, вийти на великих оптових покупців поки що не вдалося.
Щодо конкуренції, то в туристичній сфері існують інші лавандові поля, але вони мають іншу концепцію, поєднуючи лаванду з іншими квітами, такими як тюльпани та півонії. Їхня бізнес-модель орієнтована на послідовні візити туристів протягом сезону. Однак, вони не займаються вирощуванням саджанців чи виробництвом олії.
Сферою продажу саджанців займається багато підприємців. Успіх тут залежить від реклами, цінової політики та умов реалізації. Наразі в цій ніші справи йдуть добре.
Стосовно виробництва ефірної олії, то на Буковині таких виробників, окрім них, немає. В Одеській області є кілька підприємств, але ринок достатньо великий, щоб вмістити всіх.
Правила вирощування лаванди
Історія лавандового поля Мирослави Мерешко розпочалася з подорожі до Франції, де вона вперше побачила безкраї фіолетові лавандові поля Провансу. Ця краса надихнула її на мрію про власну лавандову плантацію. Вона не розглядає це як бізнес чи хобі, а як частину свого життя, джерело любові та сили.
Мирослава Мерешко на власному полі
Вирощування лаванди вимагає ретельного догляду, терпіння та уваги.
У перший рік після посадки рослина вкорінюється і нарощує зелену масу, а повноцінне цвітіння настає лише на другий або третій рік. Однак, кущі можуть успішно рости та плодоносити протягом 10-15 років.
Існує багато видів лаванди, але Мирослава обрала сорт Hidcote – красивий, ароматний та стійкий. Цей сорт добре переносить українські зими, стійкий до вітру, холоду та весняних приморозків. Вибір був зроблений свідомо, керуючись як емоціями, так і практичним досвідом.
Лавандове поле пані Мирослави
Лаванда потребує великої кількості сонячного світла, легкого дренованого ґрунту та регулярного поливу. Важливо уникати застою води. Для пишного росту кущів необхідне обрізання двічі на рік — навесні та після періоду цвітіння. Мирослава також ретельно стежить за чистотою міжрядь, уникаючи використання хімічних речовин і працюючи вручну, з повагою до рослини. Це приносить їй задоволення, адже кожен кущик сприймається як дитина, вирощена власними руками.
Окрім створення букетів та композицій, Мирослава виготовляє ефірну олію, використовуючи щадний метод дистиляції, що дозволяє зберегти природний аромат, силу та ніжність лаванди. Ця олія не призначена для масового виробництва. Вона створена з любов’ю, з чистої рослини, яку вона знає з першого дня. Її олія – це не просто продукт, а результат пристрасті та уваги до найдрібніших деталей.
На запитання про вартість, вона відповідає, що не думає в категоріях грошей. Цей простір, рослина, справа – не мають ціни. Це не бізнес, а вияв любові та сенс її життя, який є безцінним.
Лаванда для Мирослави — це гармонія, натхнення та можливість ділитися красою з людьми. Це не просто діяльність, це її серце.