Фото: SuperAgronom.com
Протягом останніх кількох років помітно збільшилася частота випадків білої іржі соняшнику (альбуго). У сезоні 2026 року агровиробники в південних регіонах фіксують появу симптомів цього захворювання на своїх посівах. Виявляється, це захворювання, донедавна маловідоме в Україні, насправді вражає в усьому світі різноманітні культури — від ріпаку та капусти до васабі (японського хрону) та новозеландського крес-салату.
SuperAgronom.com надає роз’яснення щодо сутності білої іржі, її небезпеки та методів боротьби з нею.
Біла іржа, яка також відома як біла пухирчаста іржа або альбуго, є загальноприйнятою назвою хвороби, що уражує численні сільськогосподарські культури та поширені бур’яни. Збудником є нижчий гриб класу ооміцетів, Albugo candida (Pers.), який є облігатним паразитом вищих рослин. Тому назва “біла іржа” є некоректною, адже захворювання спричиняється не іржастими грибами (Pucciniales), а ооміцетом, що має більше спільного зі збудниками несправжньої борошнистої роси.
Цікавий факт: ооміцети раніше відносили до грибів і вони були предметом вивчення мікологів. Однак, аналіз ДНК показав, що ооміцети мають більшу спорідненість з бурими водоростями, аніж з грибами чи зеленими рослинами.
За результатами досліджень, розпочатих у 1989 році, біла іржа уражує рослини 64 родів, включаючи як культурні, так і дикорослі, з яких 29 родів належать до родини хрестоцвітих.
Характеристики білої іржі
Захворювання проявляється на всіх надземних частинах рослин, але найчастіше уражуються листя, а стебла — рідше. На уражених ділянках з’являються опуклі плями білого або блідо-жовтого кольору (пустули). З часом ці плями збільшуються, набувають яскраво-жовтого забарвлення, а їх центр стає коричневим. На нижній стороні листка в місцях ураження формуються пустули. Значно уражене листя, як правило, передчасно відмирає, надаючи рослинам вигляду обпалених. Хворе листя часто скручується донизу, а на квітах ураження проявляється у вигляді некротичної крапковості. Уражені стебла, квітконіжки та стручки деформуються, викривляються, а тканини розростаються. При сильному ураженні рослин спостерігається в’янення, а потім усихання центральної частини стебла. Згодом грибковий наліт набуває коричневого відтінку.
Пустули можуть локалізуватися на будь-якому органі рослини (листі, стеблах, квітах чи плодах), або ж з’являтися як великі суміжні пустули по всій рослині. Крім того, утворення так званих “оленячих голів” — деформованих, стерильних суцвіть — свідчить про системне захворювання, яке часто серйозно впливає на репродуктивні функції рослин.
Активний розвиток хвороби спостерігається у роки з холодною, затяжною весною, а іноді й восени.
Джерелами інфекції є ооспори в ґрунті, які спричиняють первинне (найбільш шкідливе) ураження рослин з деформаціями та затримкою розвитку. Також джерелом є зооспори, що утворюються на уражених частинах рослин і призводять до вторинного аерогенного локального ураження (окремі плями на листках).
Деякі дослідження висунули гіпотезу, що A. candida часто спричиняє системні безсимптомні інфекції, які залишаються латентними тривалий час. Якщо це так, то такі невизначені латентні інфекції створюють значний розрив у часі між зараженням патогеном та проявом симптомів. Наразі не вдалося встановити, які саме фактори навколишнього середовища впливають на безсимптомний перебіг хвороби. Це ускладнює визначення стану рослин та причин зниження продуктивності.
Біла іржа зустрічається практично на всіх культурах, включаючи буряк, брюссельську капусту, цвітну капусту, хрін, білокачанну капусту, салат, гірчицю, пастернак та редьку. Крім того, цей грибок уражує багато поширених бур’янів та трав’янистих декоративних рослин. В Україні серед польових культур найпоширенішою є біла іржа ріпаку, проте періодично спостерігаються спалахи захворювання на посівах соняшнику.
На соняшнику симптоми білої іржі проявляються як підняті над поверхнею листка білі хлоротичні пустули діаметром до 1 см на верхній стороні листка, а на нижній стороні — спори навпроти хлоротичних пустул. Часом пустули зливаються, утворюючи обширні білі плями. Такі симптоми зазвичай спостерігаються в одному горизонтальному шарі листя по всьому листовому покриву. Прояви білої іржі можна сплутати з симптомами несправжньої борошнистої роси (пероноспорозу). Найчастіше ураження соняшника білою іржею спостерігається у фазах розвитку V8-R5 (до початку цвітіння).
Контроль білої іржі
Через високу мінливість серед ізолятів A. candida відсутній універсальний підхід до розуміння різноманітного спектру симптомів хвороби. За браком стійких до патогену джерел, багаторазове вирощування генетично подібних сортів на одному місці сприяє привабленню патогену ооміцету, що призводить до значних втрат врожаю.
Розраховувати виключно на фунгіцидний захист є хибною стратегією. Зниження ефективності захисних обробок спричинене точковими генетичними змінами в ДНК ооміцетів, що виникли внаслідок багаторічного тиску одних і тих самих діючих речовин. Наприклад, у збудника мілдью винограду (Plasmopara viticola) дослідники виявили поширену мутацію G143A. Ця незначна зміна в геномі зробила гриб абсолютно невразливим до стробілуринів.
Ситуація ускладнилася тим, що на полях були підтверджені випадки перехресної та множинної резистентності. Нові штами набули здатності одночасно протистояти не тільки стробілуринам, а й карбоксамідам.
Міжнародний комітет з дії на резистентність до фунгіцидів (Fungicide Resistance Action Committee, FRAC) підтвердив, що специфічна мутація в гені целюлозосинтази робить неефективними цілі ряди сучасних фунгіцидів, призводячи до повної втрати контролю над ооміцетами навіть при максимальних дозах.
Ця криза змушує світову агрономічну спільноту переглянути підходи до захисту рослин. Фітопатологи одностайно стверджують, що ера безконтрольного використання монокомпонентних системних фунгіцидів добігла кінця. Для стримування еволюції патогенів, виробникам слід перейти на багатокомпонентні бакові суміші та впроваджувати сувору ротацію діючих речовин з принципово різними механізмами дії, а також розглядати використання біопрепаратів.
Великі надії покладаються на нові захисні комплекси, що поєднують мідь і цинк у мінімальних концентраціях, а також натуральні полімери у формі хітозану. Ці речовини не знищують патоген безпосередньо, а стимулюють власний імунітет рослини та створюють на поверхні листка фізично непроникний бар’єр для спор.
Проте, найбільш надійним методом захисту від білої іржі ріпаку та соняшнику на сьогодні є профілактика:
За необхідності рекомендується проводити фунгіцидні обробки комбінованими препаратами, що містять металаксил-М, манкоцеб, азоксистробін. Найкраще поєднувати кілька діючих речовин з різних груп, що мають різні механізми дії. Лише комплексний підхід, що включає гігієну полів, селекцію стійких сортів та перегляд хімічних схем, дозволить аграріям отримати перевагу в боротьбі з ооміцетами та спричиненими ними хворобами.
Олена Басанець, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може відрізнятися від позиції автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність та інтерпретацію наданої інформації і виступає виключно як носій.