Враховуючи особливості осіннього розвитку озимої культури, одним з перших заходів на полях озимини має бути боронування посівів, хоча в багатьох господарствах цей прийом дещо забутий.
Насамперед, важливо визначити, які саме посіви потребують боронування, а на яких цей метод не доцільний. Рекомендується проводити боронування на посівах озимини, де восени рослини добре розвивалися або навіть переросли, мали відмерле листя, де присутні вимерзлі рослини падалиці попередника, особливо злакових культур, оскільки вони є джерелом хвороб та шкідників; а також на посівах із середнім розвитком рослин на важких, глинистих ґрунтах.
З обережністю, розпочавши з тестового застосування на краю поля, слід використовувати боронування на посівах, де рослини перебувають у фазі початку кущення, або на легких супіщаних ґрунтах, щоб уникнути пошкодження та підриву кореневої системи рослин. Абсолютно протипоказано боронувати слаборозвинені, зріджені посіви, особливо на легких ґрунтах, де рослини можуть бути повністю вирвані з ґрунту або засипані його грудками, що негативно вплине на їх відновлення або призведе до загибелі.
Основні завдання, які вирішує боронування озимих посівів: видалення відмерлих решток листя основної культури, спричинене несприятливими умовами зимівлі або сніговою пліснявою, а також загиблих рослин падалиці попередника та бур’янів, руйнування ґрунтової кірки, покращення аерації та стимулювання мікробіологічних процесів, особливо на ґрунтах важкої структури.
Надзвичайно важливо під час боронування посівів правильно підібрати відповідні знаряддя. Тип борони слід обирати відповідно до стану посіву, враховуючи густоту та розкущеність рослин, тип ґрунту, кількість відмерлих рослинних решток. Зубові борони БЗСС-1,0, БЗЛС-1,0 та інші, що підходять для агрегатування з тракторами потужністю 40–80 к. с., добре пристосовані для обробітку ґрунту. На посівах озимих культур краще себе зарекомендували пружинні борони (ЗПГ-24 (3); БПН — 12), кут атаки робочих органів яких можна регулювати залежно від маси рослин, заданої глибини розпушування ґрунту тощо. Завдяки пружності та вібрації пружинних зубів, ґрунт краще розпушується, видаляються відмерлі рештки та бур’яни, а культурні рослини менше пошкоджуються.
Весняне боронування проводять після досягнення ґрунтом фізичної стиглості, зазвичай, перпендикулярно до напрямку сівби. Однак, на перерослих посівах агрегат слід спрямовувати вздовж рядків, що забезпечує більш плавний хід та ретельніший обробіток посіву. При боронуванні полів на схилах, обробіток слід проводити впоперек схилу, щоб запобігти розмиванню ґрунтової поверхні, особливо під час дощової весни. Завершувати боронування посівів озимих культур слід у найкоротші можливі терміни.
Слід зазначити, що прикореневе підживлення рослин за допомогою зернотукових сівалок забезпечує розпушення ґрунту та аерацію посівів, подібно до боронування. Рух агрегату здійснюється вздовж посіву, так, щоб сошники були спрямовані у міжряддя та загортали мінеральні добрива на глибину 4–5 см. Проведення такого агрозаходу рекомендують лише на добре розвинених посівах без попереднього підживлення по мерзлоталому ґрунту, оскільки на слаборозвинених посівах можливе пошкодження основної культури або навіть видалення цілих рядків. Таке підживлення рекомендують проводити аміачною селітрою в дозі 1,0–1,5 ц/га.
Застосування боронування посівів озимих культур навесні покращує фітосанітарний стан посіву, забезпечує розпушення верхнього, кореневмісного шару ґрунту, що сприяє кращому забезпеченню кореневої системи рослин киснем, вологою та поживними речовинами, та активізує розвиток всмоктувальної поверхні коренів. Все це створює сприятливі умови для успішного розвитку рослин озимих культур у ранньовесняний та літній періоди, підвищує стійкість агроценозу до несприятливих чинників довкілля та дозволяє збільшити врожайність на 10–20%.
С. Попов, канд. с.-г. наук;
Н. Рябчун, канд. с.-г. наук,
Інститут рослинництва
ім. В. Я. Юр’єва НААН
Дивитись YouTube Video