Серйозні ушкодження плодовим деревам можуть спричинити щитівки та несправжні щитівки. Серед них широко поширені та небезпечні (особливо в зоні Степу) каліфорнійська щитівка, а в Лісостепу — щитівка комоподібна. Приблизно через 33–38 днів після того, як відцвітуть пізні сорти яблуні, з’являються личинки-бродяжки каліфорнійської щитівки. Висмоктуючи сік із кори, плодів та листків, вони спричиняють висихання пагонів і гілок. На плодах залишаються червоні цятки, що погіршує їхні смакові та товарні характеристики. Цей шкідник розвивається у двох поколіннях. Личинки щитівки комоподібної з’являються невдовзі після цвітіння. Цей шкідник дає одне покоління.
Різні види молей пошкоджують листовий апарат плодових дерев. У садах приватного сектора найчастіше зустрічаються та завдають найбільшої шкоди яблунева та плодова горностаєві молі. Перший вид розвивається виключно на яблуні, тоді як другий — переважно на кісточкових культурах. Вони живуть групами, оселяються на верхівках пагонів, обплітають їх павутиною, формуючи великі гнізда-“хатинки”. Гусениці живляться протягом 35–45 днів. За цей час вони переміщуються на інші гілки, позбавляючи їх листя. На садових ділянках доводилося спостерігати, як старі дерева, за високої чисельності цих шкідників, залишалися повністю без листя. Горностаєві молі дають одне покоління на рік. Серед листомінувальних молей виділяють яблуневу нижньобічну — специфічного шкідника, верхньобічну плодову (пошкоджує всі рослини родини розоцвітих) та глодову кружкову міллю. Самиці верхньобічної відкладають яйця з верхнього боку листка, а нижньобічної та глодової — з нижнього. Гусінь прогризає в середині листка міни овальної форми діаметром 7–8 мм, залишаючи в них концентричні кола дрібних чорних екскрементів. Якщо рослини сильно заселені листомінувальними молями, на листках можна нарахувати понад 10 мін. Пошкоджене листя змінює забарвлення з зеленого на світло-жовте або темно-коричневе, зменшується його площа для фотосинтезу, погіршується процес засвоєння сонячного світла. Глодова міль дає одне покоління на рік, тоді як верхньобічна та нижньобічна — три.
У червні відбувається політ метеликів грушевої плодожерки. Це специфічний шкідник, який пошкоджує лише грушу. За високої чисельності він може завдати значної шкоди плодам раннього та середнього терміну дозрівання. Метелики з’являються приблизно через 35–38 днів після цвітіння сорту Олександрівка. Для точного визначення часу проведення захисних заходів важливо зафіксувати дату завершення цвітіння. Самиці грушевої, як і яблуневої, плодожерки літають і відкладають яйця ввечері, коли температура перевищує 15°С. Відкладені яйця спочатку червоні, потім стають рожево-сірими. Гусінь, щойно вилупившись, одразу вгризається в плід, прокладаючи хід до насіннєвої камери, де живиться насінням до моменту заляльковування. Така особливість розвитку грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.
Значної шкоди яблуні завдає яблунева плодожерка. Втрати врожаю плодів можуть перевищувати 80%. Після вилуплення гусінь певний час “блукає” в пошуках плоду. Їй властиво не одразу потрапляти до насіннєвої камери, тому вона виповзає на поверхню плоду в пошуках іншого ходу. Перший вхідний отвір загоюється, а в другому плоді гусінь виїдає насіння і до моменту заляльковування може пошкодити 2–3 плоди. Такий спосіб життя яблуневої плодожерки спрощує тактику боротьби з нею за допомогою хімікатів порівняно з грушевою. Яблунева плодожерка, залежно від кліматичної зони, дає два (у північних районах за спекотного літа розвивається друге, факультативне, покоління) або три покоління.
Несправжні гусениці яблуневого плодового пильщика старшого віку виїдають все насіння і руйнують насіннєву камеру, а сливового — недозрілі кісточки, залишаючи пошкоджену зав’язь і заляльковуючись у верхньому шарі ґрунту. За період свого розвитку одна личинка пошкоджує від 3 до 6 плодів. Розвиваються в одній генерації.
У червні починається літ метеликів буйволоподібної цикадки (горбатка буйвол). Личинки виплоджуються на корі плодових, деревних та чагарникових рослин: клена ясенелистого, терену, глоду, волоського горіха. Цей шкідник поширений скрізь, але особливо небезпечний для молодих насаджень плодових культур, насамперед на Півдні України. При сильному заселенні рослин цикадкою, спричинені нею пошкодження призводять до висихання пагонів і молодих дерев. Шкодять самиці, роблячи парні надрізи на корі та деревині у формі дужок, куди відкладають яйця. З надрізів виділяється сік, камедь, кора відстає і відмирає, пагони та гілочки недорозвиваються, висихають. Личинки цикадки живляться соками культурних рослин та бур’янів (осот, берізка польова, щириця, люцерна, горох, морква). Якщо корму немає, вони гинуть. За рік дає одну генерацію.
На початку літа часто можна побачити на груші чорні верхівки пагонів та скупчення на них личинок грушевої листоблішки: в першому віці вони оранжеві з бурими плямами на спині, а в п’ятому — зелено-коричневі. Висмоктуючи сік, личинки рясно вкривають листя та пагони своїми виділеннями — падевим медом, який блищить на сонці. На таких листках поселяються сажисті гриби, які забарвлюють листя в чорний колір. Пошкоджене листя деформується і відмирає, пагони недорозвиваються, плоди мають низькі смакові та товарні якості. Протягом року розвивається 4–5 поколінь.
У саду можна помітити краї листя яблуні, груші, закручені догори у вигляді щільних червоних трубочок, усередині яких перебувають десятки личинок галиці. Пошкоджені листки чорніють, висихають і опадають. Яблунева та грушева листові галиці дають відповідно 3–4 та 4–5 поколінь на рік. Щоб позбутися їх, зрізають та спалюють пошкоджені пагони.
Чималої шкоди плодовим деревам (особливо на молодому листі) завдають попелиці: зелена яблунева, грушево-зонтична, сливова обпилена, смугаста персикова, вишнева та інші види. Личинки та дорослі комахи скупчуються на листках і пагонах, висмоктуючи з них сік. Яблунева подорожникова попелиця також шкодить плодам, спричиняючи їх деформацію. Пошкоджене листя скручується, закриваючи шкідників. Пагони погано ростуть, викривлюються і при сильному пошкодженні висихають. З весни до осені попелиці розмножуються без запліднення (партеногенетично), народжуючи живих особин. За літо, залежно від виду, розвивається 10–15 поколінь. Висмоктуючи соки з рослин, личинки виділяють падевий мед. Солодкими виділеннями живляться мурахи, які у великій кількості збираються біля колоній попелиць і захищають їх від хижих комах (сонечко, личинки сирфід і золотоочок).
Плодам сливи, аличі, абрикоса, терену, вишні та черешні завдає шкоди евритома сливова, або сливова товстоніжка. Через 10–12 днів після цвітіння сливи самиця яйцекладом проколює зав’язь і відкладає яйце всередину ще не затверділої кісточки. Личинки, вилупившись, живуть у кісточці та живляться її ядром. Пошкоджені плоди передчасно набувають фіолетового забарвлення і падають на землю разом із личинками, які зимують у кісточці. Генерація однорічна.
Личинки хрущів завдають шкоди молодим і старим плодовим деревам та ягідним культурам, підгризаючи коріння, а за великої чисельності — кору кореневої шийки дерев. Підгризання кореневої системи рослин протягом вегетаційного періоду призводить до поступового висихання молодих саджанців, плодоносних дерев, ягідних кущів та суниці. Личинки, пересуваючись горизонтально в пошуках їжі, долають значну відстань — близько 100 м, віддаючи перевагу вологішому ґрунту.
У червні для плодових дерев характерний активний ріст пагонів і плодів. Якщо в цей період випадають опади, виникає небезпека масового ураження дерев яблуні та груші вторинною інфекцією парші; абрикоса, сливи, черешні — клястероспоріозом, або дірчастою плямистістю; вишні та інших кісточкових — кокомікозом.
Справжньою бідою для яблуні та груші є парша, яка уражує молоде листя, квіти, плодоніжки, плоди, а на груші — кору. Найбільше уражуються сорти яблуні Ренет Симиренка, Айдаред, Мекинтош, Спартан, а сорти груші — Лісова красуня, Ільїнка, Бере Арданпон, Бергамот мліївський. Сприятливі умови для розвитку хвороби створюються за вологої та теплої погоди. Спори швидко проростають і заражають молоде листя за наявності крапельної вологи та температури близько 15°C. Якщо не вжити захисних заходів, вітер і дощ перенесуть збудник парші на здорове листя та плоди. Плями парші на яблуні розміщуються переважно з верхнього боку листка, а на груші — з нижнього. На плодах уражена тканина стає корковою, тріскається, в утворені ранки потрапляють спори моніліальної гнилі, вони загнивають, стають чорними і залишаються на дереві до наступного року. Уражені пагони груші покриваються дрібними здуттями, які пізніше розриваються під тиском конідій, внаслідок чого кора набуває шорсткого вигляду і лущиться.
Збудники хвороб мають “вузьку спеціалізацію”: збудник парші яблуні не уражує грушу і навпаки. Щоб запобігти втратам урожаю зерняткових порід від парші, культивують сорти, стійкі до цієї хвороби. Серед сортів яблуні та груші є стійкі до парші вітчизняні та інтродуковані зарубіжні сорти. Для яблуні це — Імрус, Чистотіл, Едера, Аскольда, Пріма, Прісцила, Пріам, Орловім, Первенець; для груші — Любима Клаппа, Золотоворітська, Трембіта, Яблунівська, Етюд, Жозефіна мехельнська.
Листя вишні та черешні сильно уражується кокомікозом як на молодих, так і на плодоносних деревах. Слабше уражуються слива, абрикос, терен. У першій половині червня з нижнього боку листків з’являються численні розкидані або розташовані близько один до одного плями темно-бурого кольору. На плодоніжках вишні ураження мають вигляд білуватих плям із рожевою облямівкою. На плодах у місцях ураження утворюються вдавлені великі коричневі плями зі світлим нальотом спороношення. Гриб дає за літній сезон 8–10 поколінь і масово уражує вишню та черешню. Хвороба менш інтенсивно розвивається в суху погоду. Масове ураження кокомікозом спричиняє наприкінці липня та в серпні листопад, що призводить до повного оголення дерев. У дерев, які втратили листя, погіршується зимостійкість, відбувається неповноцінне закладання плодових бруньок для врожаю наступного року. Сорти черешні, що сильно уражуються кокомікозом: Дрогана жовта, Жабуле, Валерій Чкалов, Присадибна, Красуня Києва; вишні — Анадольська, Володимирська, Любська, Гріот український. Сорти черешні, які слабо уражуються хворобою: Бігарро Оратовського, Мелітопольська рожева, Киянка, Чорна пізня; вишні — Шпанка рання, Мелітопольська десертна, Українка, Шалунья, Жуковська.
Для покращення фітосанітарного стану в садах та отримання стабільних і рясних урожаїв важливо протягом вегетаційного періоду здійснювати комплекс заходів щодо догляду за плодово-ягідними культурами. Пестицидне навантаження зменшують шляхом впровадження сортів, імунних та стійких до плямистостей, борошнистої роси та інших економічно значущих збудників хвороб. Поширення інфекції патогенів та зменшення чисельності шкідників досягають шляхом вирізання прикореневої порості, очищення штамбів, скелетних гілок від старої відмерлої кори, моху, лишайників, згрібання та обрізання сухої й хворої біомаси рослин з подальшим її спалюванням або подрібненням (гілки) і закладанням у компостну яму. В саду створюють високий агрофон: проводять обрізання та проріджування крон дерев і кущів, що покращує циркуляцію повітря, освітлення, сприяє швидкому підсиханню вологого листя. Уникають загущення посадок, внесення підвищених норм азотних добрив. Заходи, зазначені вище, крім профілактичного, мають також дієвий, цілеспрямований характер, спрямований на погіршення екологічних умов для розвитку шкідливих організмів та зменшення щільності їх популяцій.
Проведення захисних заходів, як і їх вибір, залежать від загрози ураження чи пошкодження рослин. Щоб мати чітку картину шкодочинності, необхідно постійно спостерігати за розвитком і поширенням шкідливих організмів.
У період вегетації проти личинок-бродяжок щитівки комоподібної обробку проводять після цвітіння яблуні, а проти каліфорнійської — наприкінці червня — на початку липня. Для обприскування дерев застосовують препарат №30В, 78% к.е., 0,4 л/20 л води. У промислових насадженнях проти щитівок використовують фосфорорганічні препарати: Бі-58 новий, 40% к.е.*, 0,8–2 л, Диметоат, 40% к.е.*, 2 л, Дурсбан*, 48% к. е., 2 л/га, Рогор-С, 40% к.е.*, 2 л, Фуфанон, 57% к.е.*, 2 л/га (аналог карбофосу) або комбінований препарат Нурелл Д*, 55% к. е., 1—1,5 л/га.
Проти кокцид ефективні препарати неонікотиноїдної групи: Конфідор максі, 70% в.г., 0,07 кг, Моспілан, 20% р.п., 0,4–0,5 кг/га. Ці препарати рекомендовано для застосування в садах будь-яких форм власності. Для досягнення високої ефективності обприскування слід переконатися, що робочий розчин добре змочив усі частини дерева, особливо тріщини на корі. У разі виявлення заселення насаджень щитівками вживають механічних заходів: зішкрібають і спалюють стару кору, вирізають засохлі гілки і навіть викорчовують дерева, сильно заселені шкідником, з обов’язковим спалюванням.
Обприскування проти горностаєвих молей проводять одразу після завершення цвітіння яблуні, під час утворення гусінню великих павутинних гнізд. Для хімічного захисту використовують один з інсектицидів піретроїдної групи: Арріво, 25% к.е., 1,5 мл; Децис, 2,5% к.е., 2 мл; Кінмікс, 5% к.е., 2 мл; Карате, 5% к.е., 2 мл; Ф’юрі, 10% в.е., 0,7 мл; Фастак, 10% к.е., 2 мл; Шерпа, 25% к.е., 1,5 мл/10 л води. У присадибних садах з дерев знімають павутинні гнізда з гусеницями та лялечками горностаєвих молей і спалюють їх. У гусениць розвивається паразит агeніаспіс, який може знищити близько 70% особин шкідника. Для збільшення чисельності агeніаспіса павутинні гнізда з гусеницями не спалюють, а розміщують у ящики, обтягнуті металевою чи капроновою сіткою з отвором 1–1,5 мм, і залишають у саду. Коли розвиток імаго паразита завершується, з гусениць виходять метелики, летять у сад і заражають нові яйця. Обприскування проти мінуючих молей проводять після цвітіння яблуні, використовуючи піретроїдні інсектициди. Обробки проти мінуючих молей літніх поколінь збігаються з обробками проти яблуневої плодожерки.
Крім хімічного, проти імаго молей та інших шкідників ряду лускокрилих ефективний фізико-механічний метод. Метелики літають переважно в сутінках і вночі. Для їх відловлювання і подальшого знищення застосовують пастки з бродільною ароматичною речовиною. Для приготування принад використовують сухофрукти, з яких варять узвар. Після охолодження до узвару додають цукор і дріжджі. Як принаду можна використовувати мелясу. Приготовлені принади розливають у корита або інші ємності та розвішують на кронах дерев або розставляють серед рослин. Метелики летять на запах, потрапляють у рідину й гинуть. З пасток метеликів потрібно видаляти щодня. Встановлення пасток дозволяє не тільки зменшити кількість метеликів, але й вести спостереження за динамікою їх чисельності та розвитком шкідників.
Встановлення оптимального терміну захисних заходів проти гусениць першого покоління яблуневої плодожерки ґрунтується на визначенні суми ефективних температур — 230°С (поріг — 10°С), для грушевої — 380°С. Обприскування проти яблуневої плодожерки доцільне за пошкодження 2% і більше плодів урожаю попереднього року та у разі виявлення двох і більше гусениць (що зимували) на ловчому поясі. Обробку проводять на 5–6 днів пізніше терміну, коли сума температур досягне 230°С. Зниження чисельності яблуневої плодожерки в другому та третьому поколіннях можливе, якщо в червні на стовбури дерев покласти ловчі пояси і періодично їх знімати та знищувати в передлялечковій стадії. Ефективним заходом є систематичне збирання та знешкодження опалих яблук, що перешкодить гусені вийти з плоду на заляльковування.
За сучасних умов як для промислових насаджень, так і для приватного сектору проти шкідливих
членистоногих рекомендовано новий клас інсектицидів із групи регуляторів росту комах. Препарати цієї групи порушують метаморфоз комах, кліщів, зокрема: викликають розлад ембріонального розвитку. Для роздрібного продажу населенню рекомендовано інсектициди Матч, 10% к.е., та Рімон, 10% к.е., з нормою витрати відповідно 8 мл/5 л і 6 мл/10 л води. Матч і Рімон пригнічують утворення хітину, що унеможливлює формування кутикули в процесі линьки. Ці препарати мають тривалий період захисної дії (25–35 днів), який у 2–2,5 раза перевищує показники ФОС чи піретроїдів. Окрім основних шкідників плодових культур (листовійки, плодожерки, мінуючі молі), Матч контролює бурого та інші види павутинних кліщів, а Рімон — личинкову стадію шкідників родин твердокрилих (квіткоїди, брунькоїд, казарка, букарка), рівнокрилих (попелиці, листоблішки), двокрилих (вишнева муха, галиці). Регулятори росту комах є безпечними для корисної ентомо- та акарофауни, що дозволяє збільшити щільність їх популяцій і підвищити їх роль у регуляції чисельності шкідливих комах і кліщів. Оптимальними термінами обприскування є завчасна обробка плодових дерев — до відкладання самицями яєць. За такого режиму застосування досягається висока ефективність проти фітофагів, личинки яких ведуть прихований спосіб життя і є недоступними для контактних препаратів.
Після цвітіння яблуні та сливи проти плодових пильщиків застосовують системні препарати: Актара, 25% в.г., 1,5 г, Вектор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Конфідор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Моспілан, 20% р.п., 2 г/10 л води. Регулярне обривання та збирання пошкодженої зав’язі з подальшим її знищенням зменшує чисельність популяцій плодових пильщиків.
Заходами захисту від буйволоподібної цикадки є підтримання високого агрофону в садах, утримання ґрунту під чорним паром та знищення бур’янів (особливо в червні) тощо. Ефективними хімічними засобами проти цикадки є препарати Актара та Конфідор у рекомендованих нормах витрати. У садах та на полях розсадника обприскують дерева й рослинність під ними. Оптимальні терміни обробок — з другої декади червня до другої декади серпня.
У період живлення проти грушевої листоблішки (у фази рожевого бутона, закінчення цвітіння, за потреби — влітку) використовують Шерпу, але якщо після її застосування відзначено низьку ефективність, то обробку проводять повторно фосфорорганічним препаратом Золон, 35% к.е.* (30 мл) або баковою сумішшю цих препаратів у половинних нормах витрати: відповідно, — 1 і 15 мл/10 л води. Обов’язкова вимога: для високої ефективності застосування ФОС температура повітря під час обробки має бути не нижчою 18°С. Останню обробку Шерпою проводять за 25, а Золон — за 40 днів до збору врожаю.
Щоб запобігти масовому пошкодженню зерняткових порід листовими галицями, рослини обприскують Шерпою, Золоном* або баковою сумішшю цих інсектицидів у половинних нормах витрати.
Для контролю розвитку попелиць застосовують біологічний інсектицид Актофіт, 0,2% к.е., 40–60 мл/10 л води. Якщо існує ризик розмноження попелиць на ягідних культурах у період від цвітіння до збору врожаю, рослини обприскують робочим розчином препарату. Екологічно безпечною для ентомофагів і людини є обробка ягідників проти попелиць відваром або настоянкою тютюну з господарським милом. Зазначені вище біологічні засоби використовують проти цієї групи шкідників і на плодових культурах. Високоефективними проти попелиць є Актара, Конфідор, Моспілан і піретроїдні інсектициди.
За високої чисельності сливової товстоніжки та у разі невиконання захисних заходів можна повністю втратити врожай сливи. Щоб зменшити кількість личинок, необхідно ретельно зібрати опалі плоди та знешкодити їх за межами садової ділянки. Масове осипання плодів, пошкоджених товстоніжкою, починається наприкінці червня — у першій декаді липня. Перша обробка інсектицидами проти імаго товстоніжки збігається з обробкою проти пильщика (кінець цвітіння сливи). Друге обприскування проводять через 10–12 днів. Для цього використовують препарати Бі-58 новий*, 20 мл, Каліпсо, 48% с.к*, або Дантоп, 16% в.г., з нормою витрати 2,5 г/10 л води.
Щоб забезпечити нормальний ріст і розвиток рослин на новій ділянці, призначеній для посадки, на початку осені ґрунт перекопують і відбирають з нього різновікових личинок західного або східного травневого, червневого, мармурового або інших видів хрущів, що мають дугоподібну форму. Цей захід повторюють навесні перед посадкою. Зібраних личинок добре поїдають кури або їх знищують. Слід врахувати, що личинки хрущів живуть у ґрунті 3–4 (західний травневий), 4–5 років (східний травневий), і шкода, яку вони завдають кореневій системі в перші роки розвитку, буде малопомітною, тоді як личинки четвертого року життя значно пошкоджують підземну частину рослини. Механічні заходи з оздоровлення ґрунту від личинок мають профілактичний характер і не дають змоги повністю позбутися всіх шкідників. Внаслідок вертикальної чи горизонтальної міграції нові личинки знову з’являються під нещодавно висадженими плодово-ягідними культурами після попереднього збору їх родичів і завдають рослинам значних збитків. У разі виявлення фітофага після посадки рослин проводять їх захист способом поливання під корінь робочим розчином препаратів Актара, 25 г, або Конфідор, 20% в.р.к., 20 мл/10 л води.
Щоб зберегти врожай від плодової гнилі, необхідно вирізати всі засохлі гілочки з квітами та листям, уражені моніліальним опіком, які є джерелом інфекції моніліальної плодової гнилі. Обрізаючи хворі гілки, одночасно видаляють здорові тканини пагона (5 см) і спалюють їх. Зрізи дезінфікують 1% розчином мідного купоросу і замазують садовим варом або олійною фарбою. Цей захід дозволяє видалити уражені гілки, які є джерелом інфекції моніліального опіку — весняна форма хвороби, та плодової гнилі — літня форма. Вирізають і спалюють також пагони яблуні, смородини та агрусу, уражені борошнистою росою. Проти борошнистої роси використовують фунгіциди Сапроль, Вектра. Проти сферотеки на агрусі непогані результати дає кальцинована сода з милом (по 50 г на відро води). Обробку можна проводити в період наливання плодів з інтервалом 5–7 днів.
Несприятливі екологічні умови (хвороби, шкідники, близьке залягання ґрунтових вод тощо) спричинюють утворення камеді на корі кісточкових дерев. Камедь видаляють механічно разом з ураженою тканиною (до здорової), а в пошкоджену ділянку з інтервалом 5–7 днів втирають кашоподібну масу зі щавлю або замазують її садовим варом.
Влітку зерняткові культури, сприйнятливі до парші, обприскують фунгіцидами: Скор, Стробі, Флінт, Вектра, Купроксат, Дітан М 45 або Сапроль. За слабкого розвитку парші через 10–12 днів після попередньої обробки обприскування повторюють 0,5% сечовиною з додаванням калійної солі (50 г/10 л води). У районах зі сприятливими умовами для розвитку борошнистої роси (суха та спекотна погода) дотримуються високої агротехніки, застосовують поливання, не допускають висихання ґрунту в саду. Протягом літа на сприйнятливих до хвороби сортах яблуні видаляють уражені борошнистою росою пагони, що обмежує інфекційний запас патогена. Проти борошнистої роси застосовують фунгіциди: Топаз, Топсін М, Вектра, Стробі, Флінт, Сапроль.
Для запобігання збиткам від кокомікозу висаджують стійкі сорти. Належний догляд за рослинами покращує їх фізіологічний стан і підвищує стійкість до хвороб. Дерева обприскують тричі: Купроксатом, 34,5% суспензійний концентрат, — 50 мл, Топазом, 10% к.е., — 3–4 мл, Топсіном М, 70% порошок, що змочується, — 10 г або Хорусом, 75% в.г., — 2–3 г/10 л води. Важливо зазначити, що часті обробки мідними препаратами призводять до осипання листя, тому обмежуються 1–2 обробками препаратами, що містять мідь. Першу обробку проводять одразу після цвітіння, другу — через 10–12 днів, але не пізніше ніж за 20 днів до збору врожаю, третю — після збору врожаю і ще раз через 10–12 днів одним із цих препаратів. Щоб запобігти розвитку звикання збудників хвороб до фунгіцидів, кожну обробку проводять іншим препаратом. Ротація фунгіцидів протягом вегетації одночасно усуває розвиток резистентності та підвищує ефективність захисних обробок.
У період інтенсивного росту плодів та збільшення кількості та площі листя рослини витрачають значну кількість мінеральних речовин, насамперед азоту. Компенсувати дефіцит біогенів можна завдяки позакореневому підживленню слабким розчином мінеральних добрив. Для азотного підживлення використовують сечовину або нітроамофоску: 0,5 склянки на 10 л води (0,6–0,8% розчин). На груші концентрацію сечовини зменшують удвічі. Позакореневе підживлення сечовиною з додаванням 0,5% калійної солі та одного із сильних системних фунгіцидів (Скор, Стробі, Флінт) у критичний період розвитку парші під час переходу інфекції з листя на плодові утворення захистить зав’язь яблуні та груші від хвороби і запобіжить її зараженню не тільки паршею, а й плодовою гниллю.
За сучасних умов у багатьох країнах світу з розвиненим аграрним виробництвом у програмах захисту сільськогосподарських культур широко застосовують регулятори росту рослин (РРР), додаючи їх до робочого розчину пестицидів. РРР — це органічні сполуки, активні в дуже малих дозах, що впливають на специфічні біохімічні, фізіологічні та морфологічні процеси в рослинах. Виробництво РРР у світі становить близько 4–5% загального виробництва засобів захисту рослин. Біорегулятори формують тривалу системну стійкість рослин до ураження шкідливими організмами, запобігають впливу фітотоксичних сполук і механічних пошкоджень. Встановлено, що використання біорегуляторів не тільки підвищує стійкість рослин проти збудників хвороб, активно регулює ріст і розвиток рослин, але й дозволяє зменшити норми витрати пестицидів на 30%. На багаторічних культурах рекомендовано для позакореневого підживлення Вермістим, Вермісол, Гумісол, Імуноцитофіт.
І. Шевчук,
канд. с.-г. наук,
Інститут садівництва УААН
Препарати з верхнім індексом “*” рекомендовано для використання в промислових садах.