Сучасні виклики у захисті соняшнику 2025: аналіз поширення хвороб та стратегії боротьби

Соняшник — золотий символ українського агробізнесу.

Важко уявити українські поля без золотистих кошиків соняшнику. Ця сонячна квітка стала не просто сільськогосподарською культурою, а справжнім уособленням аграрної сили України на світовій арені. Кожен третій-четвертий гектар наших земель засаджений соняшником — це приблизно 5 мільйонів гектарів, для порівняння, це як 20 територій Люксембургу! 

У світовому масштабі соняшник вирощується приблизно на 27–28 мільйонах гектарів. Серед розвинених країн, після України, найбільші посівні площі під цією культурою зайняті в країнах ЄС (4,3–4,5 млн га), Аргентині (1,6–1,7 млн га) та Туреччині (0,7–0,8 млн га).

Соняшник перетворився на справжню «валютну скарбницю», адже Україна забезпечує майже половину світового експорту цієї продукції! Цифри вражають: щорічно країна виробляє 12–13 мільйонів тонн насіння та близько 5 мільйонів тонн олії.

Соняшник — це не просто рослина, це цілий сектор економіки, що надає зайнятість тисячам людей, від аграріїв до працівників переробних підприємств. Розвинена інфраструктура переробки дозволяє створювати додану вартість всередині країни, а не лише експортувати сировину.

Однак існують і виклики, зокрема перенасичення сівозміни, що призводить до зростання ризиків ураження хворобами та подальшого розширення ареалу вовчка соняшникового. Гострою проблемою цього року став дефіцит вологи в степовій зоні, що спричинило катастрофічні наслідки, особливо для ярих культур, і змушує розглядати альтернативи соняшнику як основній культурі.

Мінливі кліматичні умови безпосередньо впливають на видовий склад патогенів, що вражають не лише соняшник, а й будь-які інші культури. Температурний режим та рівень зволоження визначають час появи та інтенсивність розвитку певних хвороб.

Кліматичні умови сезону 2025 року, як завжди, мали свої особливості. Зокрема, прохолодна весна з поверненням заморозків сприяла ураженню рослин дифузною формою несправжньої борошнистої роси. Надалі опади, що випали в травні-червні в Лісостеповій зоні, сприяли поширенню таких плямистостей листя, як септоріоз, альтернаріоз та фомоз. Липневі опади, що збіглися з фазою цвітіння соняшнику, спричинили ураження кошиковою формою склеротиніозу. І, звісно, іржа, яка стала традиційною хворобою для Центрального та Східного регіонів України за умов посушливого клімату.

Тому пропонуємо підсумувати результати сезону, визначивши кілька ключових хвороб соняшнику, з якими аграрії найчастіше стикалися цього та попередніх років, та розглянути найбільш ефективні методи боротьби з ними.

Несправжня борошниста роса — підступний ворог із глибини. Несправжня борошниста роса соняшнику, збудником якої є Plasmopara halstedii, становить серйозну загрозу для посівів, особливо на ранніх стадіях розвитку. Патоген може зберігатися в ґрунті до 8–10 років, що робить його особливо небезпечним. Характерною рисою хвороби є системне ураження рослин, що призводить до значних втрат урожаю. Загалом ця хвороба має 6 форм розвитку, кожна з яких має свої специфічні прояви.

Рис. 1. Друга (дифузна) форма розвитку несправжньої борошнистої роси соняшнику.

Найчастіше ми стикаємося з другою формою, але багато дискусій викликає третя, локальна форма розвитку. Річ у тім, що дуже часто другу форму розвитку через характерні симптоми на листках помилково приймають за локальну, і вирішують застосовувати спеціалізовані фунгіциди, наприклад цимоксаніл, який насправді є безсилим проти такого типу розвитку. Аргументом на користь такого рішення часто виступає й бажання запобігти зараженню сусідніх, здорових рослин. Однак, окрім зайвих витрат на фунгіцидний захист, таке рішення в кінцевому підсумку буде малоефективним проти септоріозу, фомозу та інших поширених хвороб соняшнику, збудниками яких є вищі гриби. Доцільність застосування спеціалізованих проти ооміцетів фунгіцидів також буде під сумнівом за відсутності опадів та температури повітря понад 25 °С, через низьку ймовірність перезараження за таких умов. Тож як відрізнити дифузну й локальну форми? Характерним симптомом 1-ї та 2-ї форм (ураження через ґрунт) є спороношення з нижнього боку листка по його жилках (рис. 1), що свідчить про системне поширення хвороби по рослині. Для локальної форми (рис. 2) характерні прояви у вигляді плямистості, що вказує на зараження спорами, які потрапили на здорові рослини через повітря, оскільки прояв локалізований у місці їхнього потрапляння та проникнення. 

Рис. 2. Локальна форма розвитку несправжньої борошнистої роси соняшнику.

Нагадаємо, що найбільш дієвими методами для обмеження поширення пероноспорозу, крім сівозміни, є вибір стійких гібридів та посів у оптимальні строки.

Альтернаріоз — хвороба стресових умов. Соняшник переважно уражується двома видами альтернаріозу: Alternaria helianthi та Alternaria alternata. Найбільш поширеним і найшкідливішим вважається A. helianthi, який спричиняє появу темно-коричневих плям із концентричними колами на листках, стеблах і кошиках. A. alternata зазвичай проявляється як вторинний патоген, що атакує вже ослаблені рослини, формуючи дрібніші плями без чітко вираженої зональності. На сьогодні альтернаріоз (його види) — одна з найпоширеніших хвороб соняшнику в усіх зонах його вирощування. Збудники Alternaria Spp. особливо активізуються при чергуванні посушливих періодів з короткочасними дощами.

Рис. 3. Розвиток альтернаріозу на соняшнику
в другій половині вегетації 2025 року.

На листках з’являються характерні темно-коричневі плями, уражується також стебло та кошик. Хвороба здатна розвиватися за широкого діапазону температур, але оптимальними значеннями вважаються +25–27 °С та періодичне зволоження. Інтенсивність розвитку захворювання сягає максимуму в другій половині вегетації (рис. 3). Проте останніми роками спостерігається ураження культури вже й на ранніх етапах розвитку. 

Економічні втрати від альтернаріозу визначаються комплексним впливом на продуктивність культури. За сприятливих для розвитку патогену умов, редукція врожайності може сягати 20–30 %. Патологічний процес супроводжується зниженням маси 1000 насінин та зменшенням олійності на 5–8 %. Особливе значення має погіршення якісних показників олії внаслідок накопичення мікотоксинів.

 Зазвичай у полі ми можемо спостерігати ситуацію, коли на ранніх етапах, за наявності вологи, домінуючою хворобою є септоріоз, а коли кількість опадів зменшується й підвищується температура повітря, інтенсивніше починає розвиватися саме альтернаріоз. Окрім агротехнічних методів боротьби проти альтернаріозу, важливе значення має і фунгіцидний захист. Зважаючи на поширення альтернаріозу, на сьогодні при виборі фунгіциду для захисту соняшнику слід приділяти особливу увагу його ефективності проти цієї хвороби, а саме його профілактичним якостям та терміну дії в поєднанні з лікувальними та стримуючими властивостями.

Іржа — пізнє ураження, що бере початок з весни. Puccinia helianthi проявляється переважно у другій половині вегетації (рис. 4а), але насправді розвиток іржі розпочинається ще на ранніх етапах росту та розвитку рослин з ецидіальної стадії (рис. 4б), яку можна знайти, наприклад, на падалиці соняшнику в посівах зернових колосових культур чи кукурудзи. Тому в зонах із високою ймовірністю розвитку цієї хвороби важливо, щоб фунгіциди, які застосовуються під час ранніх стадій розвитку соняшнику, також забезпечували достатню ефективність і проти іржі. Крім внесення фунгіцидів, важливе значення має своєчасне знищення падалиці соняшнику, посів у оптимальні строки та вибір стійких гібридів.

Рис. 4. Ураження іржею соняшнику на пізніх стадіях (а) та ецидіальна стадія на падалиці соняшнику (б).

На сьогодні ідентифіковано понад 100 патотипів збудника іржі соняшнику (Puccinia helianthi). Найбільш детально расовий склад патогену вивчений у США, де ідентифіковано близько 35–40 найпоширеніших рас. У Європі, включаючи Україну, регулярно виявляють 15–20 основних рас. Важливо відзначити, що процес расоутворення динамічний, і нові раси з’являються постійно, особливо в регіонах інтенсивного вирощування соняшнику. Це ускладнює селекцію на стійкість та вимагає постійного моніторингу популяції патогену.

Генетична стійкість є ключовим і найбільш економічно та екологічно ефективним інструментом контролю іржі соняшнику. Сучасна селекція досягла значних успіхів, створивши гібриди з генами стійкості R1–R16, які забезпечують захист проти більшості поширених рас патогену. Проте існують і певні виклики, як-от поява нових вірулентних рас іржі, що може випереджати створення стійких гібридів, складність поєднання в одному гібриді множинної стійкості до різних рас. Тому більш повного контролю іржі можливо досягти, застосовуючи комплексну систему заходів, що включатиме генетичну стійкість у поєднанні з хімічним захистом та агротехнічними прийомами.

Склеротиніоз — подвійна загроза. Склеротиніоз, спричинений Sclerotinia sclerotiorum, на соняшнику проявляється у двох основних формах:

• Прикоренева форма характеризується побілінням та розм’якшенням тканин кореневої шийки. Уражені рослини в’януть і часто ламаються при сильному вітрі. Всередині стебла формуються чорні склероції — стадія спокою патогену.

• Кошикова форма проявляється під час наливу насіння. На тильному боці кошика утворюються водянисті плями, що у вологу погоду можуть покриватися білим міцелієм. Уражені кошики загнивають, що призводить до значної втрати врожаю та погіршення його якості.

Боротьба з прикореневою формою склеротиніозу (рис. 5) базується передусім на превентивних заходах, серед яких ключову роль відіграє дотримання науково обґрунтованої сівозміни з поверненням соняшнику на попереднє поле не раніше ніж через 6–7 років. Важливим є й дотримання оптимальної густоти посіву для запобігання загущенню, що створює сприятливий мікроклімат для розвитку патогену й ураження більшої кількості рослин. Описані заходи можуть поєднуватися з іншими способами боротьби, наприклад використанням біологічних препаратів та селекційно-генетичного методу, проте жоден із цих методів як окремо, так і разом, не забезпечує повного контролю прикореневої форми склеротиніозу.

Рис. 5. Прикоренева форма склеротиніозу.

Для обмеження поширення кошикової форми білої гнилі (рис. 6) доцільним є застосування дієвих фунгіцидів саме під час цвітіння соняшнику (BBCH 61–65). Важливо проводити профілактичні обробки ще до появи симптомів захворювання, оскільки лікувальна дія препаратів обмежена особливістю розвитку самого склеротиніозу — розщепленням клітинних стінок та руйнуванням тканин рослин. Слід враховувати, що період від зараження до появи перших симптомів становить 7–10 днів, і затримка з обробкою фунгіцидами може значно вплинути на ефективність останніх.

Рис. 6. Кошикова форма склеротиніозу.

Проте, з досвіду років із поширенням кошикової форми склеротиніозу, не варто переоцінювати ефективність фунгіцидів, навіть тих, що вважаються стандартами в контролі цієї хвороби. Загальновідоме правило наголошує на тому, що успішність обробки на 50 % залежить від дії препарату, а решта 50 % — від того, чи вчасно ми його застосуємо і як ми його нанесемо на цільовий об’єкт, у нашому випадку на кошик, а з цим у нас часто виникають труднощі.

Ефективність фунгіцидного захисту проти склеротиніозу значно підвищується при поєднанні його з інсектицидним захистом та оптимальною густотою рослин. Своєчасне збирання врожаю при досягненні фізіологічної стиглості, в тому числі завдяки десикації, запобігає розвитку хвороби на пізніх стадіях, що дозволяє уникнути втрат врожаю та погіршення його якості. Додатковий захист забезпечує вибір стійких гібридів з певними морфологічними особливостями, що перешкоджають накопиченню вологи в кошику (його нахил, опушення).

Сподіваємося, наведена вище інформація допоможе вам більш виважено підійти до побудови системи фунгіцидного захисту соняшнику та підібрати найефективніше рішення в умовах конкретної зони вирощування. В цьому контексті варто зазначити, що компанія «Сингента» сьогодні пропонує доволі широкий портфель фунгіцидів для захисту основної олійної культури України, включно з цікавими новинками.

Фунгіцид Міравіс® Макс, створений на основі Адепідину®, являє собою інноваційну трикомпонентну комбінацію, що, окрім зазначеної діючої речовини, також містить дифеноконазол та азоксистробін. 

Дифеноконазол відіграє ключову роль у забезпеченні лікувальної дії. На відміну від інших триазолів, він характеризується повільнішим, але рівномірнішим переміщенням у тканинах рослини. Така особливість зумовлена специфічною молекулярною структурою, що забезпечує поступове вивільнення діючої речовини, а отже, і тривалішу дію.

У комбінації з системними властивостями дифеноконазолу та пролонгованим захистом Адепідину® азоксистробін забезпечує комплексний захист соняшнику від основних збудників хвороб. Азоксистробін, як представник класу стробілуринів, блокує мітохондріальне дихання патогенів, що доповнює дію Адепідину®. Така подвійна дія на дихальний ланцюг патогенів забезпечує потужний фунгіцидний ефект і знижує ризик розвитку резистентності.

В підсумку Міравіс® Макс демонструє високу ефективність проти ключових хвороб соняшнику, зокрема проти листкових плямистостей, як-от септоріоз, альтернаріоз та фомоз, з чим можуть виникати проблеми в інших SDHI фунгіцидів, “заточених” під контроль білої гнилі. До того ж Міравіс® Макс досить ефективний у пригніченні склеротиніозу. Тестування in vitro показали співставну або вищу ефективність проти білої гнилі порівняно з основними стандартами, але, починаючи зі значно нижчих концентрацій, ніж у зазначених стандартів.

Тож ми бажаємо вам чистих листків та прибуткових урожаїв із фунгіцидами компанії «Сингента»!

Олександр Соловйов,
менеджер з технічної підтримки, напрям «Фунгіциди на технічних культурах»,
компанія «Сингента»