З огляду на зростаючі виклики, пов’язані з дротяниками — личинками жуків-коваликів, що становлять значну загрозу для врожаю картоплі, — розробка ефективних методів контролю набула першочергового значення. Дротяники завдають серйозної шкоди не тільки бульбам картоплі, але й моркві та капусті, що призводить до зниження врожайності та фінансових збитків для виробників відкритого ґрунту.
На нещодавньому вебінарі Всесвітнього картопляного конгресу доктор Крістін Норонья, науковий співробітник Міністерства сільського господарства та продовольства Канади, представила стратегії сівозміни, спрямовані на зменшення впливу дротяників на картоплю та інші вразливі культури.
Дротяники особливо поширені на полях, де раніше вирощувалися кормові трави, що ускладнює боротьбу з ними. З огляду на потенційний п’ятирічний цикл розвитку, дротяники не тільки шкодять урожаю, але й успішно розмножуються на різних рослинах-господарях, зокрема на картоплі, капусті та моркві.
Для довідки: Ковалики (Elateridae)
Ковалики, що завдають шкоди численним культурам, охоплюють широку групу видів: корічневоногий, червоно-бурий, чорний, блискучий, широкий, степовий, смугастий, темний, посівний, західний, кримський, загострений. Кожен вид має свої специфічні ознаки.
Личинки коваликів (дротяники) мають доволі схожий вигляд: забарвлення від жовтого до жовто-бурого, три пари ніг і плеската голова. Їхня довжина може сягати 30 мм. Назву “дротяники” вони отримали завдяки міцній хітиновій оболонці, що вкриває їхнє тіло.
Зимують дротяники глибоко у ґрунті, а з настанням весни мігрують до орного шару, де харчуються проростками соняшнику та інших культур. У разі ранньої та теплої весни дротяники починають активно знищувати молоді пагони, виїдаючи їхній вміст. У проростків, які ще не з’явилися на поверхні ґрунту, вони пошкоджують сім’ядолі та стебла. До моменту формування двох-трьох пар справжніх листків шкідник перегризає підземну частину стебла. Згодом, коли стебло стає грубшим, воно втрачає привабливість для дротяників. У цей період, за умов достатньої вологості ґрунту, вони живляться дрібними корінцями.
Тривалість періоду активності шкідника залежить від погодних умов. При температурі ґрунту 9 °С дротяники перебувають на глибині 10–20 см і ще не проявляють активності. З підвищенням температури ґрунту до 10 °С спостерігаються поодинокі випадки пошкоджень, а вже за температури вище 16 °С дротяники починають інтенсивно харчуватися. Оптимальні умови для їхнього розвитку – температура 20–25 °С та вологість 50–60 % від повної вологоємності ґрунту (ПВ). Якщо температура ґрунту зростає, а вологість знижується, дротяники заглиблюються, шукаючи сприятливіші умови для розвитку.
Дорослі жуки-ковалики відкладають яйця в ґрунт. Через два-три тижні з’являються личинки, які, залежно від виду, розвиваються протягом трьох-п’яти років. З першого до останнього віку вони живляться рідкою субстанцією, яку виділяють з підземних тканин культурних рослин.
«Саме ця стадія розвитку завдає найбільшої шкоди. Перший випадок значних втрат врожаю в Канаді, спричинених дротяниками, було зафіксовано у 2004 році. З того часу кількість випадків ураження неухильно зростає», — зазначає доктор Норонья.
Для стримування розповсюдження дротяника Норонья та її команда зосередилися на впровадженні сівозміни як ключової стратегії управління. Традиційно місцеві фермери дотримувалися трирічного циклу сівозміни, що включав картоплю, ячмінь та конюшину. Норонья запропонувала додати до цього циклу нові культури: сарептську, або коричневу, гірчицю, гречку та люцерну.
«Ми обрали ці культури через їхні унікальні характеристики, — пояснює вона. — Гречка має алелопатичну властивість, яка може пригнічувати життєдіяльність дротяника, а коричнева гірчиця містить глюкозинолати, потенційно токсичні для личинок».
Дослідження передбачало висадку цих культур за методом випадкових блоків, з наступною посадкою картоплі на третій рік. Результати випробувань виявилися обнадійливими.
«Ми зафіксували суттєве зменшення пошкоджень картоплі при використанні цих культур у сівозміні», — констатує Норонья.
У польових експериментах відсоток неушкоджених бульб був помітно вищим на ділянках, де картоплю вирощували після коричневої гірчиці та гречки. «Кількість отворів та ходів, прогризених дротяниками, у кожній бульбі була значно меншою», — зазначає Норонья.
Сівозміна з гірчицею та гречкою не тільки захищає картоплю, а й забезпечує додаткові переваги, зокрема такі як покращення стану ґрунту
Сівозміна з гірчицею та гречкою не тільки захищає картоплю, а й забезпечує додаткові переваги, зокрема такі як покращення стану ґрунту
Крім того, результати дослідження вказують на те, що сівозміна з гірчицею та гречкою не лише захищає картоплю, але й надає додаткові переваги, зокрема сприяє покращенню стану ґрунту.
«Наше дослідження показало, що ці методи сівозміни зменшують ерозію ґрунту та покращують контроль над шкідниками», — підкреслює дослідниця, наголошуючи на багатогранності переваг сівозміни.
Хоча результати випробувань є перспективними, Норонья визнає економічні аспекти, з якими стикаються виробники, і зазначає, що вони завжди можуть впровадити послідовну двопільну сівозміну. Вчені рекомендують бути гнучкими у застосуванні стратегій та використовувати надійну систему моніторингу для прийняття обґрунтованих рішень. «Якщо популяція дротяників низька, достатньо висаджувати фітосанітарні культури протягом одного року. Однак за високого рівня загрози використання гірчиці протягом двох років може ефективно зменшити чисельність дротяників», – пояснила вона.
Поточні дослідження Норонії спрямовані на подальше вивчення корисних властивостей зазначених фітосанітарних культур та на розробку універсальної формули для досягнення оптимальних результатів при мінімізації витрат та трудових ресурсів.
Після ефективного очищення полів від дротяників, за умови збереження здоров’я ґрунту, потреба в тривалій сівозміні може відпасти. Важливо, що впроваджуючи ці стратегії сівозміни, ми не тільки контролюємо популяції дротяників, але й покращуємо загальний стан ґрунту», — підкреслила вона.
О. Єрмоленко, [email protected], за матеріалами порталу Spud Smart