В останні роки у світі відзначається зростання потреби в гарбузовому насінні. Головним регіоном культивування насіння гарбуза в Україні виступає степова зона. Водночас велика кількість переробних підприємств з виготовлення олії та медичних препаратів розташована в північних областях нашої країни. Зважаючи на це, культивування гарбуза на насіння у зоні Лісостепу України, яка за своїми ґрунтово-кліматичними умовами найбільш підходить для обробітку цієї культури, набуває особливої значущості.
Найважливішим аспектом у процесі культивування насіння гарбуза є розуміння біологічних характеристик культури та застосування відповідної технології вирощування.
Гарбуз – однорічна рослина, що любить тепло, з родини Гарбузових. Сумарна активна температура для його вирощування — 2500…3500 °С. Найкращими для росту та розвитку є температури 30±5 °С, найнижчими — ±0,5 °С, найвищими – до 40 °С. Зниження температури до мінус 1 °С призводить до значного зменшення кількості сходів, а короткочасні заморозки до 2…3 °С — до загибелі як молодих, так і зрілих рослин. Найменші теплові температури для проростання насіння — 5…12 °С, для отримання дружних сходів — 13…14 °С. З усіх баштанних культур він найбільш вимогливий до наявності вологи в повітрі та в ґрунті. Можлива врожайність плодів гарбуза може досягати 50–80 т/га, насіння 500–800 кг/га.
Сумарна активна температура для вирощування гарбузів — 2500…3500 °С. Найкращими для росту та розвитку є температури 30±5 °С, найнижчими — ±0,5 °С, найвищими – до 40 °С
В Україні, як і в усьому світі, як сільськогосподарські види культивуються три представники цієї родини: твердокорий (звичайний), великоплідний (волоський) і мускатний.
Асортимент гарбуза надзвичайно різноманітний. Серед сортів гарбуза великоплідного (C. maxima) є група з чудовою якістю м’якоті плодів столового призначення (Ювілей, Іспанський, Мармуровий, Херсонський та ін.).
Деякі сорти цього виду мають біле насіння олійного спрямування (Волзька сіра 92, Альтаїр, Валок, Гібрид-72 та ін.), проте низька якість м’якоті плодів, наявність під шкіркою зеленого шару клітин, сіро-зелене забарвлення шкірки плодів робить їх небажаними для виробництва високоякісних продуктів.
Сорти гарбуза української селекції, розроблені для насіннєвих потреб, належать до видів: гарбуз твердокорий і гарбуз великоплідний. Це як широко відомі сорти Мозоліївський 15 та Український багатоплідний, так і ті, що тільки здобувають нашу з вами прихильність, сорти Народний та Світень. Цікавими для фермера є гарбузи з кущовою формою рослин – це сорти Лель, Гамлет, Валок, які завдяки цій особливості мають значні переваги над довгостебловими (плетистими) сортами, що полягають у технологічності їхнього вирощування та зниженні собівартості продукції.
Варто враховувати, що від ботанічного виду залежить не тільки врожайність насіння, але й його жирно-кислотний склад.
Так, концентрація лінолевої (особливо корисної для організму людини) жирної кислоти в гарбузовій олії, виготовленій із насіння мускатного та великоплідного гарбуза, в 1,5–2,0 рази вища, ніж олеїнової, вміст якої значно більший у гарбузовому насінні твердокорого виду. Сорти гарбуза дніпровської селекції – Народний, Валок, Світень — відрізняються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння велике, білого кольору, ядро легко відділяється від оболонки, середній вихід насіння з 1 га коливається в межах 6–8 ц/га.
Сорти гарбуза дніпровської селекції – Народний, Валок, Світень — відрізняються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння велике, білого кольору, ядро легко відділяється від оболонки, середній вихід насіння з 1 га коливається в межах 6–8 ц/га
Сорти гарбуза дніпровської селекції – Народний, Валок, Світень — відрізняються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння велике, білого кольору, ядро легко відділяється від оболонки, середній вихід насіння з 1 га коливається в межах 6–8 ц/га Для отримання гарбузової олії з властивостями більшої стійкості до окислення та з подовженим терміном придатності доцільно вирощувати сорти з більшою концентрацією олеїнової кислоти (Український багатоплідний, Лель, Гамлет).
Український багатоплідний. Вид твердокорий. Сорт ранньостиглий (від сходів до дозрівання – 88–109 діб). Стебло довге, 3–4 м. Плоди оберненояйцеподібні та короткоовальні, слаборебристі, жовто-помаранчеві зі значними темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого забарвлення. Шкірка здерев’яніла. М’якоть світло-помаранчева, хрустка, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6,0–10,5%, цукрів – 5–6%, каротину – 2,1–3,2 мг%. Середня маса плода – 5–8 кг. Насіння жовто-кремове, маса 1000 штук – 190–230 г. Урожайність плодів – 21,7–40 т/га, насіння – 500–600 кг/га. Сорт стійкий до посухи. Столового та насіннєвого призначення.
Лель. Вид твердокорий. Сорт ранньостиглий (від сходів до дозрівання – 90–100 діб). Кущовий. Плоди плескаті, гладенькі, слаборебристі, жовто-оранжеві зі значними темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого забарвлення. Шкірка здерев’яніла. М’якоть помаранчева, хрустка, товщина – 4–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6,0–8,0%, цукрів – 4–5%, каротину – 3–5 мг%. Середня маса плода – 3–4 кг. Насіння жовто-кремове, маса 1000 штук – 180–250 г. Урожайність плодів – 30 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт стійкий до посухи, столового та насіннєвого призначення.
Народний. Вид великоплідний. Сорт середньостиглий (118–120 діб). Довгостебловий, головне стебло довжиною понад три метри. Плоди слабоплескаті, інколи округлі, середні та великі за розмірами та вагою (7–15 кг, окремі – до 20–40 кг). Шкірка м’яка, рожевувато-помаранчевого кольору. М’якоть жовтувато-помаранчева, товщина – 5–6 см, ламка. Вміст сухої речовини в плодах – 4–6%, цукрів – 3,3%, каротину – 4,4 мг%. Насіння біле, велике, маса 1000 штук – 330–400 г. Урожайність плодів – 50–60 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Столового та насіннєвого призначення.
Валок. Вид великоплідний. Сорт середньостиглий (110–120 діб). Кущовий. Плоди слабоплескаті, слабосегментовані, дрібні та середні масою 3,5–5,0 кг. Забарвлення шкірки блідо-сіре. М’якоть блідо-помаранчева, нещільна, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6–8%, цукрів – 5–6%, каротину – 5–7 мг%. Насіння біле, велике, маса 1000 штук – 330–418 г. Урожайність плодів – 35–60 т/га, насіння – 700–800 кг/га. Сорт кормовий та для виробництва товарного насіння. Рослини сорту формують по довжині рядка природні валки плодів.
Світень. Вид великоплідний. Сорт середньостиглий (115–120 діб). Кущовий. Плоди слабоплескаті, слабосегментовані, дрібні та середні масою 2,5–5,1 кг. Забарвлення шкірки плода світло-сіре. М’якоть блідо-помаранчева, нещільна, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 5–8%, цукрів – 4–6%, каротину – 2–8 мг%. Насіння біле, велике, маса 1000 штук – 280–350 г. Урожайність плодів – 35–48 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт універсальний та для виробництва товарного насіння. Рослини сорту формують по довжині рядка природні валки плодів.
Гамлет. Вид твердокорий. Сорт ранньостиглий (до дозрівання – 84–90 діб). Короткоплетистий, голонасінний. Плоди округло-плескаті, гладенькі, слаборебристі, жовто-помаранчеві. Шкірка здерев’яніла. М’якоть кремова, хрустка, товщина – 3–4 см. Вміст сухої речовини у плодах – 6,9–7,0%, цукрів 4–5%, каротину 3–5 мг%. Середня маса плода – 2,6–4,2 кг. Насіння голе, зелене, маса 1000 штук – 178–250 г. Урожайність плодів – 31–40 т/га, насіння – 490–580 кг/га. Сорт стійкий до посухи. Основне призначення сорту – використання в олійно-жировій та кондитерській промисловості.
Технологія культивування гарбуза на насіння
Ґрунти та розміщення посівів. Гарбуз потребує родючих структурних ґрунтів, переважно легкого механічного складу (чорноземи легко- та середньосуглинкові) з рН від 6,0 до 7,0; мало придатні для нього важкі суглинки. Під насіннєвий гарбуз обирають поля з незначною забур’яненістю та без багаторічних бур’янів (осоту, пирію, берізки тощо). Додатково враховують рельєф поля та рівень залягання підземних вод (на 2,5–3,0 м). У північних регіонах гарбуз краще розміщувати на південних схилах; у посушливих – на схилах, більш забезпечених вологою.
Гарбуз потребує родючих структурних ґрунтів, переважно легкого механічного складу
Попередники. Найбільше значення для збільшення врожайності насіння гарбуза мають науково обґрунтовані сівозміни. Гарбуз можна вирощувати в різних сівозмінах – польових, спеціальних баштанних, овочево-кормових та інших.
Багаторічними дослідженнями та практикою встановлено, що найкращим попередником гарбуза в польових сівозмінах є озима пшениця після чорного удобреного пару; добрими – кукурудза на силос та багаторічні трави (особливо бобові). Прийнятні — ячмінь, яра пшениця та інші однорічні ярі зернові. Небажаними попередниками є соняшник, кукурудза на зерно, суданська трава.
В овочево-кормових сівозмінах добрими попередниками є цибуля, ранні помідори та картопля, капуста рання, овочевий горох; поганими – коренеплідні та всі рослини з родини Гарбузові (огірок, кавун, диня, кабачок). Небажаною також є монокультура гарбуза. Висівати гарбуз по гарбузу або по інших баштанних можна не раніше ніж через чотири-п’ять років.
Добрива. Незалежно від типу ґрунтів, гарбуз добре реагує на внесення добрив. У Степу під нього бажано вносити не менше ніж 20–30 т/га свіжого або 10–15 т/га перепрілого гною, в Лісостепу — 30–40 т/га гною або 20–30 т/га перегною. Рекомендовані дози мінеральних добрив у Степу N45-60P60K45-60, у Лісостепу – N60P60K60.
Всю кількість органічних і фосфорно-калійних добрив вносять під оранку, азотні – під весняну культивацію (100 %) або врозкид (50 % навесні під культивацію, 50 % – у підживлення). Більш ефективно вносити добрива, розподіливши їхню норму на чотири періоди: під зяблеву (на пісках – весняну) оранку — основні добрива (вся доза органічних, 2/3-3/4 дози фосфорних, від 2/3 до повної дози калійних); під весняну культивацію або під час посіву – 1/3-1/4 дози фосфорних і половинну норму азотних. Залишок азотно-калійних добрив розподіляють на внесення у два підживлення (по N15K10): перше – відразу після появи масових сходів, друге – на початку утворення стебла.
Під час підживлення добрива вносять у сухому або розчинному вигляді. Захисна зона за першого підживлення – 15-20 см, за другого – на відстані 60-70 см від рядка. Глибина внесення мінеральних добрив – 10-12 см. Як азотні добрива можна застосувати гноївку, пташиний послід, розбавлені водою в 10-15 разів. Задля економії мінеральних добрив використовують локальне внесення (по N30P40K30).
Обробка ґрунту. Після збирання попередника ґрунт обов’язково розпушують дисковими знаряддями на глибину 6–10 см у два сліди. На ділянках, сильно засмічених коренепаростковими бур’янами, в період появи їхніх розеток додатково проводять глибше (10–12 см) розпушування лемішними лущильниками. Шар багаторічних трав обробляють плугами з передплужниками відразу після останнього скошування трав. У інших випадках, незалежно від попередника, через 20–25 днів після останнього лущення починають оранку.
Поле під гарбуз орють глибоко (25–27 см) і якомога раніше. Якщо до настання зими ґрунт сильно ущільнюється або заростає бур’янами, з осені проводять додатково одну-дві культивації на глибину 10–12 см. Для запобігання видуванню ґрунтів, крім традиційної оранки, застосовують глибокий безвідвальний обробіток. Весняна оранка зменшує врожайність гарбуза. На сильно ущільнених ґрунтах оранку краще проводити навесні з одночасним боронуванням.
Передпосівна обробка ґрунту включає обов’язкове боронування зябу в оптимальні терміни та одну-дві культивації. Боронують зяб у два сліди навскіс до напрямку оранки. Першу культивацію на глибину 12–14 см проводять через чотири-п’ять днів після боронування. Другу (передпосівну) виконують мілкіше — на глибину висіву насіння (7–8 см). На піщаних ґрунтах зяб переорюють без боронування і в подальшому проводять тільки передпосівну культивацію.
У разі недостатньої кількості продуктивної вологи в ґрунті (в роки з короткою або сухою весною) після боронування проводять лише одну передпосівну культивацію.
Підготовка насіння до посіву
Застосовують різні способи:
- механічні – шліфування, калібрування, сортування;
термічні та гідротермічні:
- прогрівання на сонці за сім-десять діб до посіву;
- прогрівання в термостаті за температури від 35 до 40 ºС протягом трьох-п’яти діб або 60 оС — протягом 4 годин;
- 4–5-добове загартовування перемінними температурами (по 12 годин за 0…2 і 18…20 °С);
- обробка гарячою водою (60…80 °С) протягом 3–4 хв на решетах;
хімічні:
- замочування на 18–24 год у розчинах перманганату калію, сульфату цинку, борної кислоти (концентрація розчинів — 0,01–0,05 %);
- обробка мікроелементами, регуляторами росту рослин чи біостимуляторами;
- обробка проти хвороб (антракнозу, пероноспорозу, фузаріозного в’янення, бактеріозу) та шкідників (дротяники, совки);
фізичні – барботування, обробка ультразвуком тощо.
Замочене насіння доводять до сипучого стану і висівають за теплої погоди та достатньої вологості ґрунту. За будь-яких способів підготовки не допускають пошкодження насіння, зниження його схожості та енергії проростання.
Терміни, способи посіву, норми висіву, глибина загортання насіння. Терміни посіву зазвичай змінюються залежно від погодних умов навесні. Висівати гарбуз доцільно за температури ґрунту 10…12 °С на глибині 8–10 см. У Степу його висівають у другій-третій декадах квітня, в Лісостепу – у першій-другій — травня. За будь-яких термінів висіву обов’язково слід враховувати багаторічні дані щодо дат весняних заморозків у кожному регіоні.
Для посіву відбирають високоякісне сортове насіння. Сіють гарбуз вручну (на невеликих ділянках) або механізованим способом (пневматичними сівалками AEROMAT A, СУПН-8, СУПН-12 та ін.).
Найпоширеніші широкорядні способи посіву з міжряддями 140, 180, 280 і 360 см Норма висіву насіння довгостеблових (плетистих) сортів видів твердокорий (Український багатоплідний, Мозоліївський 15, Мигдальний 35, Південний) і мускатний (Новинка, Гілея, Арабатський) становить 3–4 кг/га; виду великоплідний (Стофунтовий, Рекорд, Гібрид 72, Славута, Херсонський, Ждана) – 5–6 кг/га. Кущові сорти (Валок, Світень, Лель, Гамлет) висівають нормою 5–6 кг/га або більше (за загущення — до 15–18 тис. рослин/га).
Насіння висівають на глибину 7–8 см і глибше (за посіву в сухий ґрунт), але обов’язково — у вологий шар. У дні з сухою погодою посіви коткують до та після посіву.
Найбільш поширені широкорядні способи посіву з міжряддями 140, 180, 280 і 360 см. Схема розміщення рослин під час культивування сортів гарбуза з довгим стеблом у Південному Степу – 210 х 200 см (густота посіву — 2,4 тис. рослин/га), у Центральному Степу – 210 х 140 см (3,4 тис. рослин/га), у Лісостепу – 140 х 140 см (5,1 тис. рослин/га). Вирощують кущові сорти гарбуза за схемою 140 х 70 см (густота — 10,2 тис. рослин/га).
Догляд за рослинами. Найбільші врожаї плодів і насіння отримують за проведення не менше ніж трьох міжрядних обробок до змикання стебла та двох-трьох ручних прополювань. Посіви гарбуза обробляють овочевими або баштанними культиваторами. Першу культивацію проводять після появи рядків або у фазі першого листка рослини на глибину 12–14, другу – на 8–10 см (у фазі трьох-п’яти листків), третю (під час формування стебла) й наступні – на глибину 6–8 см.
У разі утворення ґрунтової кірки посіви боронують до появи сходів впоперек рядків легкими боронами не пізніше ніж п’ять діб після посіву. За затримки появи сходів гарбуза проводять міжрядний обробіток до появи сходів (за сходами маякової культури). У суху погоду глибину міжрядних обробок зменшують на 2–3 см. Захисні зони під час першої обробки – 10–15 см, надалі — ширші. Після першої міжрядної обробки розпушують ґрунт у рядку вручну, на глибину 3–4 см, знищують бур’яни в захисній смузі. На загущених посівах проводять одно-, дворазове прорідження рослин: перше – у фазі одного-двох листків одночасно з першим прополюванням, друге – у фазі «шатрика» (три-п’ять листків), яке поєднують із другою міжрядною обробкою та другим прополюванням.
Гарбузи краще, ніж інші баштанні рослини, реагують на зрошення. На зрошуваних ділянках потрібно підтримувати вологість ґрунту від сходів до цвітіння на рівні 70 % НВ, від цвітіння до утворення плодів — від 70 до 80 % НВ. Після зав’язування плодів поливи слід припинити. Норма й кількість поливань залежать від способу зрошення, ґрунтово-кліматичної зони та погодних умов.
Захист рослин проти хвороб, шкідників і бур’янів. Гарбуз в Україні найчастіше уражується грибковими (борошниста роса, пероноспороз, антракноз, чорна гниль), бактеріальними (плямистість листків і плодів, верхівковий і квітковий бактеріози, токсичний бактеріоз) і вірусними (звичайна огіркова і гарбузова мозаїки) хворобами.
Посівам гарбуза шкодять шкідники: сисні (баштанна попелиця, павутинний кліщ, цибулевий трипс), гризучі (дротяники, жуки, гусінь совок) та інші (саранові, гризуни, птахи).
Прояви борошнистої роси
Антракноз
Пероноспороз З заходів боротьби з хворобами, шкідниками й бур’янами слід застосовувати профілактичні, агротехнічні та хімічні способи (відповідно до потреби). Серед профілактичних обов’язковими є використання здорового та очищеного від бур’янів посівного матеріалу, якісне збирання врожаю, своєчасне знищення рослинних решток, бур’янів у посівах і на узбіччях доріг. Найважливішими агротехнічними заходами є використання сівозмін, своєчасна високоякісна обробка ґрунту та догляд за рослинами.
Насінницькі заходи. В природних умовах сорти різних культурних видів гарбуза (твердокорого, великоплідного й мускатного) між собою не перезапилюються. Тому просторова ізоляція між посівами гарбуза різного виду на відкритій місцевості має бути 50, на захищеній – 20 м. У межах одного виду вона має становити 800 м на відкритій ділянці, 400 м – на закритій (за винятком мускатного).
Для збереження сортових особливостей і отримання високоякісного насіння на посівах протягом вегетації обов’язково проводять фітосанітарні й сортові прочищення. Тобто видаляють рослини, пошкоджені хворобами й шкідниками, а також усі нетипові для сорту (домішки) рослини та плоди. Перше сортове прочищення посівів проводять у фазі бутонізації жіночих квіток, друге — у фазі формування плодів, третє – в період їхнього дозрівання. Гарбузи потребують додаткового запилення бджолами, бо мають набагато більший і важчий пилок. За появи жіночих квіток на плантацію вивозять бджіл (по два вулики на гектар).
Збирання врожаю, вилучення та доробка насіння. Збирання плодів гарбуза на насіння проводять за один захід у фазі повної фізіологічної зрілості, яка настає через 60–110 діб від початку їхнього зав’язування. Зазвичай гарбузи твердокорого виду готові для збирання через 90–110 діб, великоплідного – через 120–150, мускатного – через 130–140 діб від дати посіву. Повне дозрівання насіння в плодах ранніх сортів гарбуза твердокорого виду розпочинається в першій половині вересня, середньостигли