З початком відновлення життєдіяльності рослин необхідно гарантувати повноцінне та збалансоване харчування озимих культур, перш за все, з метою стимулювання активності розвитку кореневої системи. Найбільш дієвим агрозаходом у цей період стане листове підживлення. Це зумовлено тим, що під впливом сонячного випромінювання листова поверхня вже активно функціонує і здатна засвоювати поживні речовини, тоді як коренева система, через низькі температури, ще не встигла набрати активності.
Для належного забезпечення обмінних процесів у цей період надзвичайно важливо постачати рослинам мікроелементи. У фазі відновлення весняної вегетації злакові культури найбільше потребують: міді, марганцю, цинку, молібдену, бору, заліза. Ефективність застосування мікродобрив суттєво зростає при їх одночасному внесенні з амінокислотами. Крім того, вдалий вибір препаратів у комбінації з амінокислотами дозволяє зменшити норми внесення мінеральних добрив та засобів захисту рослин.
Загальновідомо, що не існує жодної сільськогосподарської культури, для якої якийсь із періодів вегетації був би несуттєвим. Адже протягом кожного з них відбуваються специфічні процеси, які в кінцевому підсумку визначають обсяг врожаю та його якісні характеристики. Та яким буде «фініш», однозначно залежить від «старту». Стосовно озимих культур, то термін настання весняної вегетації, а точніше, час відновлення весняної вегетації (ЧВВВ), є не менш важливим, ніж відбір польових монолітів. Біологічна реакція озимих культур на ЧВВВ проявляється в тому, що при крайніх його значеннях рослини розвиваються за протилежним типом. І, оперуючи цим інтегральним показником, ми можемо спрогнозувати поведінку рослин, а відповідно — скоригувати систему удобрення або застосування стимуляторів та регуляторів росту рослин. Визначити ЧВВВ під силу навіть молодому агроному.
Час появи нового приросту листя у рослин — це і є початком відновлення весняної вегетації. Якщо початок відростання рослин демонструє незначне відхилення (два-три дні) від середньобагаторічних показників для певної території, то цей показник вважається середнім. За більших відхилень від середнього значення ЧВВВ вважається раннім або пізнім. У роки з раннім ЧВВВ (до 1 березня) у потоці сонячної радіації домінують довгохвильові червоні промені низької енергії, що сприяють процесам росту та накопиченню біомаси. Рослини мають більше часу для відновлення пошкоджених за зиму тканин, кращого укорінення, вони довше перебувають у фазі весняного кущення та виходу в трубку. А слабка сонячна радіація та помірна температура сприяють формуванню кращого стеблостою та закладанню потужніших колосків. У такі роки врожай, як правило, вищий, але з дещо нижчим вмістом клейковини та білка. До того ж рослини, сформовані за таких умов, більш схильні до вилягання.
Час появи нового приросту листя у рослин — це і є початком відновлення весняної вегетації
Ще з радянських часів у вирощуванні озимих зернових практикували ранньовесняне внесення азоту по мерзлоталому ґрунті і навіть сформулювалася формула, що пояснює доцільність таких підживлень. Вважається, що через сповільнену нітрифікацію, спричинену низькою температурою, рослини відчувають дефіцит азоту. Якщо керуватися цим правилом, то навесні, за низької мікробіологічної активності, слід дотримуватися такого принципу: чим нижча температура, тим більше слід вносити азоту. Або стосовно озимини — чим раніше відновлюється вегетація, тим більше слід застосовувати азотних добрив. Однак на практиці все відбувається навпаки: за раннього відновлення вегетації в умовах низьких температур азотні добрива на добре розвинених посівах, як правило, призводять до зниження врожайності. Головна причина цього полягає в тому, що в роки з раннім ЧВВВ культура використовує азот на надмірне нарощування вегетативної маси, що спричиняє міжвидову конкуренцію за використання ефективної фотосинтетичної радіації. У результаті посіви «страждають», натомість експериментально доведено, що для повноцінного весняного кущення потрібно не більше ніж 30 кг/га азоту. Доцільність азотного підживлення при ранньому ЧВВВ виникає лише в разі, якщо через несприятливі погодні умови рослини ввійшли в зиму недорозвиненими, посіви були зріджені й навесні не встигли добре розкущитися (або ж у роки з осінньо-зимовим вимиванням нітратів із ґрунту). В умовах ранньої весни на добре розвинених посівах найефективнішим рішенням буде перенесення підживлень на пізніший термін — ближче до фази виходу в трубку та колосіння, що забезпечує одночасно значне підвищення врожаю і якості зерна.
Доцільність азотного підживлення при ранньому ЧВВВ виникає лише в разі, якщо через несприятливі погодні умови рослини ввійшли в зиму недорозвиненими, посіви були зріджені й навесні не встигли добре розкущитися
У роки з пізнім ЧВВВ (після 10 квітня) переважають короткохвильові сині промені високої енергії, несприятливі для продуктивного процесу, але, навпаки, сприятливі для синтезу білків. Перехід від стану спокою до росту відбувається значно інтенсивніше, а період регенерації, весняного кущення та укорінення — сильно скорочується. В умовах високого рівня інсоляції та інтенсивного набору ефективних температур форсуються фази виходу в трубку та колосіння. За таких умов посіви після внесення гербіцидів (особливо селективних) перебувають у глибокому стресі, а слабкі й пошкоджені рослини взагалі випадають. Ті, що вижили, зазвичай мають низьке стебло та дрібний колос. Щодо азотного удобрення, то в такі роки ефективність ранньовесняних підживлень зростає, а пізніших — знижується. Рівень урожаю в такі, а тим більше — посушливі, роки зазвичай знижується, а якість зерна, навпаки, поліпшується. Слід зазначити, що при пізньому ЧВВВ втрата вологи з ґрунту відбувається набагато інтенсивніше і за відсутності дощів внесення азотних туків взагалі недоцільне. Єдиним правильним рішенням є позакореневі підживлення або внесення рідких добрив типу КАС.
Можна припустити, що на момент ЧВВВ запаси нітратного азоту в ґрунті будуть низькі. Тому слід орієнтуватися на проведення підживлень азотом по мерзлоталому ґрунті або ж на прикореневе внесення туків чи КАС до початку виходу рослин у трубку. Типи добрив та норми їхнього внесення потрібно коригувати залежно від технічного забезпечення господарства, густоти посіву, попередників тощо.
Належне фосфорно-калійне живлення озимих, завдяки скороченню тривалості періодів розвитку озимої культури, сприяє кращому дозріванню, підвищує стійкість рослин до хвороб, стимулює їхню продуктивну спроможність, збільшує вихід зерна. Отже, на відміну від азотних добрив, їхня ефективність зростає при ранньому ЧВВВ і знижується в роки з пізнім його настанням.
Застосування сірковмісних, магнієвих та кальцієвмісних добрив забезпечує достовірні прирости врожаю як у роки з раннім, так і з пізнім ЧВВВ. Однак більший ефект щодо впливу на врожай було досягнуто все ж таки за раннього ЧВВВ.
Вихід рослин із зими є своєрідним стресом для них, особливо якщо цей етап проходить досить стрімко. Залежно від того, в якій фазі росту та розвитку озимі культури ввійшли в зиму, зниження їхньої врожайності може становити від 5 до 70 %. Проте науковими дослідженнями доведено, що обробка культур амінокислотами (проліном, аргініном, аспарагіновою чи глютаміновою), а також олігосахаридами, підсилює захист рослин і їхню стійкість до фітостресів, оскільки практично всі амінокислоти (АК) є попередниками або активаторами фітогормонів і ростових речовин у рослинних тканинах. Так, метіонін є попередником етилену. Триптофан — попередником ауксину (фітогормону, що сприяє росту й зміцненню молодих коренів, стимулює розвиток меристематичних тканин), допомагає подолати стреси, запобігає затримці в рості. Глутамінова та аспарагінова кислоти є попередниками для всіх інших амінокислот, що беруть участь у азотному обміні та синтезі білка, що є досить важливим фактором за ранньовесняного внесення саме азотних добрив.
Додавання препаратів з АК у бакові суміші з пестицидами зменшує стресове навантаження на культуру. Також ці препарати добре проявляють себе в ситуаціях, коли рослини постраждали від заморозків, граду, впливу низьких температур — застосування цих сумішей дозволяє швидше виправити загрозливу ситуацію. Крім того, низькомолекулярні амінокислоти посилюють проникнення в тканини самих пестицидів, що дає змогу знижувати норми останніх за спільного використання з АК.
Обробка культур амінокислотами підсилює захист рослин і їхню стійкість до фітостресів
Таким чином, комплексний догляд за посівами навесні з використанням макро- та мікроелементів у поєднанні з амінокислотами є своєрідним проривом в агротехнологіях. Адже, за умови правильного підходу, вони здатні змінити класичний погляд на системи удобрення. Це потужний інструмент в руках агронома. Однак для достатнього прояву їхньої ефективності потрібно змінити ставлення до самої рослини. Її слід розглядати не лише як спосіб отримання врожаю (і, відповідно, прибутку), а як живий організм, готовий відгукнутися на добре ставлення до нього. Використання комплексних підживлень навесні, а тим більше таких, що містять амінокислоти, має вийти за рамки випадкового внесення. Не кажучи вже про те, що рослина має бути забезпечена основними мікро- та макроелементами. І тоді вона порадує господаря збільшенням урожаю та його якості, а відповідальне ставлення до такого роду підживлень зменшить агрономічну недовіру до них та скептичну оцінку їхнього значення.
Для успішного розвитку аграрної галузі та досягнення її конкурентоспроможності слід забезпечити виконання чотирьох основних чинників науково-технічного прогресу, а саме: технологічного, технічного, біологічного та організаційного. Всі вони настільки взаємозалежні один від одного, що недостатнє забезпечення будь-якого з них неодмінно призведе до недобору врожаю. Якщо виконання технічного, біологічного та технологічного чинників — результат інтеграції науки й виробництва, де головним завданням сучасної науки є розробка технологій, спрямованих на зниження негативної дії кліматичних умов, розвитку хвороб, шкідників і бур’янів, максимальне розкриття генетичного потенціалу рослин, то забезпечення організаційних аспектів, головним чином, залежить від самих аграріїв.
М. Августинович, канд. с.-г. наук, А. Чумак, ТОВ «УНПЦ “Інститут живлення рослин”»